РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ВИЩИЙ ДУХОВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД»

Віровчення

СВЯТЕ ПИСЬМО

1 Святе Письмо (Біблія) - це Слово Боже, написане святими Божими людьми під керівництвом Духа Святого (2 Пет. 1:19-21; Рим. 1:2; 1 Сол. 2:13; 2 Тим. 3:16-17 ). Воно складається з 66 канонічних книг: 39 книг Старого Завіту і 27 книг Нового Завіту.
 
2 Священне Писання є об’явленням Бога людині та істинним джерелом богопізнання (Пс. 118:130; Ів. 17:17; Об’яв. 1:1). Воно повністю непогрішиме і безпомилкове в першоджерелі, однаково натхнене в кожному слові, завершене, вседостатнє і збережене Богом (Повт. 4:2; Єр. 1:12; Прип. 30:5, 6; Матв. 5:17-19; Гал . 1:8; Об’яв. 22:18-19).
 
3 Існує лише одне справжнє значення тексту Священного Писання, яке визначається граматико-історичним методом тлумачення, під керівництвом Духа Святого (Езд. 7:10; Ів. 16:13; Дії. 17:11; 2 Пет. 1:19-21; 1 Кор. 2:12-13).
 
4 Священне Писання є єдиним джерелом спасаючої віри і абсолютним стандартом для практичного християнського життя (І. Нав. 1:7-8; Пс. 18:8-9; Ів. 8:31-32; 20:31; 1 Пет. 2:2; Рим. 10:17; 2 Тим. 3:14-17; Євр. 4:12).
 
БОГ

1 Бог є Дух, досконалий у всіх Своїх якостях, єдиний у Своїй природі та існуючий в трьох особистостях: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий (Іс. 48:16; Матв. 5:16-17; 28:19; Ів. 4:24; 2 Кор. 13:13). Всі Особистості Трійці володіють рівними природними та моральними Божественними атрибутами, відкритими в Священному Писанні (Ів. 10:30; 1 Пет. 1:2; 1 Кор. 12:4-6).
 
2 Існує тільки один живий, вічний і істинний Бог (Повт. 6:4; 32:39; Іс. 44:6; Єр. 10:10; Ів. 17:3), Який є Творцем і Вседержителем всього сущого (Бут. 1:1-31; Дії 17:24-28). Він створив весь світ за шість буквальних днів (Вих. 31:17). Бог є абсолютно суверенний в творінні, провидінні і викупленні (Пс. 102:19; Рим. 11:36).
 
3 Всі Особистості Божественної Трійці єдині у всіх Своїх діях, але при цьому мають Свої функціональні відмінності. Священне Писання показує нам особливу роль Бога Отця в творінні, Бога Сина в спасінні і Бога Духа Святого в формуванні Церкви (Вих. 20:11; Лук. 2:10-11; Ефес. 2:19-22).
 
4 Святий і праведний Бог не є автором і джерелом гріха (Іс. 6:3; Як. 1:13; 1 Ів. 2:16; 3:8). Бог ненавидить гріх і спитає з тих, хто його здійснює (Пс. 5:5-7; Юд. 1:5-6; Об’яв. 20:11-13; 22:12). Тільки Бог має владу прощати гріхи (Іс. 43:25; Матв. 6:14-15; Лук. 23:34).
 
5 Єдиний істинний Бог гідний честі, слави і поклоніння (Вих. 20:4-5; Іс. 42:8; Об’яв. 4:9-11). Будучи Богом ревнителем, Він вимагає поклоніння тільки Собі (Вих. 34:14; Повт. 6:6, 13-15; Матв. 4:10; Об’яв. 22:8-9).
 
БОГ ОТЕЦЬ
 
1 Бог Отець є однією з Особистостей Божественної Трійці. Він є Творець і Владика всього сущого. Бог Отець робить все згідно Своєї суверенної волі і для Своїх благих цілей, в єдності з іншими Особистостями Трійці (Бут. 1:1, 26; Матв. 3:16-17; 28:19; Пс. 134:6; 1 Кор. 8:6; Ефес. 1:9-11).
 
2 Отцівство Бога Отця визначається Його становищем, функціями і взаємовідносинами всередині Трійці (Ів. 15:26; 1 Пет. 1:3). Для всього людства Бог Отець є Творцем (Бут. 1:27; Дії 17:26; Як. 1:17), а для віруючих людей ще й духовним Отцем (Ів. 1:12; Рим. 8:14-17; 2 Кор. 6:18).
 
3 Бог Отець любить Своє творіння і піклується про нього (Пс. 103:27-28; Матв. 5:45). Його найбільша любов до людства була явлена в Ісусі Христі, Якого Він послав на землю для порятунку людей (Ів. 3:16; 1 Ів. 4:9-10; Рим. 5:8; Ефес. 2:4-5).
 
4 Бог Отець призначив день, в який Він через улюбленого Сина Ісуса Христа буде праведно судити ангелів і людей, живих і мертвих, весь всесвіт (Ів. 5:20-23; Дії 17:31; Юд. 1:6; Рим. 2:16; Об’яв. 20:11-15).
 
БОГ СИН
 
1 Бог Син, Ісус Христос, є однією з Особистостей Божественної Трійці. Ісус Христос володіє всіма якостями Божества, і в цьому Він рівний Отцю, маючи однакову з Ним Божественну і вічну природу (Ів. 1:1-3, 14; 10:30; 1 Ів. 5:20; Рим. 9:5; Кол. 1:15-17; Євр. 1:2). Ісус Христос гідний поклоніння рівно з Богом Отцем (Ів. 5:23; Фил. 2:10; Об’яв. 5:13-14).
 
2 Вічний Бог Син втілився через зачаття від Духа Святого і народження від діви Марії, назавжди з'єднавши в Собі всю повноту Божественної природи і всю повноту безгрішної людської природи (Іс. 9:6; Мих. 5:2-3; Матв. 1:20 ; Лук. 1:35; Кол. 2:9; 1 Тим. 2:5; 3:16).
 
3 На час земного життя Ісус Христос добровільно обмежив Свої Божественні привілеї, проте не втратив Своєї Божественної сутності (Фил. 2:5-8; Кол. 2:9). Ісус Христос є безгрішною Особистістю, та реально жив на землі (Матв. 1; Лук. 2-3; 1 Пет. 2:22; 2 Кор. 5:21; Євр. 4:15).
 
4 Ісус Христос від вічності був зумовлений Богом як жертва примирення для викуплення роду людського. Він здійснив наше спасіння через пролиття Своєї жертовної крові, помер на хресті і став замісною і жертвою викупу (Іс. 53:4-6; 1 Пет. 1:18-20; Ів. 19:30; 1 Ів. 2:2; Рим. 5:8; 2 Кор. 5:15).
 
5 На третій день, після смерті на хресті, Ісус Христос воскрес із мертвих (Матв. 28:6). Воскреслий в прославленому тілі, Він з’являвся учням протягом сорока днів і вознісся у славі на небо, де перебуває праворуч Бога (Дії 1:9, 22; 1 Кор. 15:3-4; 5-8; 1 Тим. 3: 16).
 
6 Ісус Христос є Творець і Глава Церкви (Матв. 16:18; Ефес. 1:22; 5:23; Кол. 1:18). Він є заступником і Первосвящеником перед Богом Отцем за віруючих (1 Ів. 2:1; Рим. 8:34; Євр. 4:14-16).
 
7 Ісус Христос прийде знову, щоб підхопити Свою Церкву, встановити Тисячолітнє царство, судити живих і мертвих (Дії 1:11; 17:31; 1 Сол. 4:13-18; Об’яв. 19:11-16; 20:11 -15).
 
БОГ ДУХ СВЯТИЙ
 
1 Бог Дух Святий є однією з Особистостей Божественної Трійці. Він володіє всіма якостями особистості та атрибутами Бога, і в цьому Він дорівнює Богу Отцю і Богу Сину, маючи однакову з Ними Божественну і вічну природу (Матв. 28:19; Дії 5:3-4; 1 Кор. 12:4 - 6; 2 Кор. 13:13).
 
2 Святе Письмо говорить про участь Духа Святого у створенні світу (Бут. 1:2), у втіленні Бога Сина (Матв. 1:18), в служінні пророків і написанні Біблії (2 Петр. 1:20-21), в справі докори і спасінні людей (Ів. 3:5-7; 16:8-11; Тит. 3:5-7).
 
3 Служіння Духа Святого в Церкві характеризується свідченням про Христа (Ів. 15:26), прославлянням Христа (Ів. 16:14), формуванням Церкви, поставленням служителів і наділенням віруючих духовними дарами (Дії 20:28; 1 Кор. 12: 4-11; Ефес. 2:21-22).
 
4 Дія Духа Святого у християнині проявляється у відродженні (Ів. 3:5-6), хрещенні в Тіло Христа (1 Кор. 12:13), запечатані (Ефес. 1:13), освяченні (1 Пет. 1:2; 1 Кор. 6:11), настанові (Ів. 14:26), наповненні силою (Дії 1:8; Ефес. 5:18).
 
5 В Священному Писанні сказано про дари Духа Святого для формування Церкви (1 Пет. 4:10-11; Рим. 12:7-8; 1 Кор. 12:7-10, 28; Ефес. 4:11-12).
 
а Дари Духа Святого, пов'язані з дарами об’явлення (апостольство, пророцтво, розрізнення духів, надприродне слово мудрості і слово знання) і дарами знамен (чудотворіння, зцілення, інші мови, тлумачення мов, надприродна віра), припинили свою дію у зв'язку з закінченням часу Апостолів (2 Кор. 12:12) і появою завершеного Священного Писання (2 Пет. 1:19; 1 Кор. 13:9-10).
 
б Дар говоріння на інших мовах слід розуміти як надприродну здатність говорити іноземною мовою (Дії 2:5-11). Цей дар відноситься до апостольського часу. Сьогодні всі прояви говоріння на «інших мовах» є підробкою цього божественного дару, так як не відповідають природі людської мови і умовам, поставленим у Святому Письмі (1 Кор. 14:22-23, 27-28).
 
в В даний час діють дари мови (пастирство, євангелізм, вчителювання, потіхи) і дари служіння (благотворіння, управління, допомоги, роздавання) (1 Пет. 4:10-11; Рим. 12:7-8).
 
6 В даний час відродження, викуплення і хрещення Духом Святим приймаються вірою на підставі Священного Писання (Рим. 10:17; 2 Кор. 5:7) і не супроводжуються ознаками або іншими надприродними проявами (Матв. 12:39; Ів. 20: 29).
 
7 Гріхами проти Духа Святого є: засмучування (Ефес. 4:30), вгашення (1 Сол. 5:19), брехня (Дії 5:3-4), противлення (Дії 7:51) і зневага (Матв. 12:31-32). Гріх зневаги на Духа Святого названий непрощенним, проте жаль про гріх і каяття в ньому є підтвердженням роботи Духа Святого в людині і свідчать про те, що він не зневажив Духа Святого.
 
ЛЮДИНА
 
1 Людина - це вище земне творіння, створене Богом за Його образом і подобою (Бут. 1:26-27; Пс. 8:6-9; Матв. 19:4).
 
2 Бог створив людину (чоловіка і жінку) вічним, досконалим, наділеним розумом, почуттями, вільною волею і моральної відповідальністю перед Богом (Бут. 2:16-17; Повт. 30:19; І. Нав. 24:15; Екл. 11:9; Рим. 2:14-15; 14:12). Людина має матеріальну і нематеріальну складову (Бут. 1:31; Екл. 7:29; 2 Кор. 4:16), що включають в себе дух, душу й тіло (1 Сол. 5:23; Євр. 4:12).
 
3 Людина була створена для спілкування з Богом (Бут. 3:8-10; Дії 17:26-28; Об’яв. 21:3), прославлення Бога (Пс. 116; 148:11-13; 150; Об’яв. 19:5) і виконання Його волі (Втор. 10:12; Мих. 6:8; Як. 1:22-25; Матв. 7:24-27; Ефес. 5:17). Людина створена також для продовження людського роду і панування над навколишнім світом (Бут. 1:26-28; Пс. 8:7-9).
 
ГРІХ
 
1 Гріх - це всякий усвідомлений чи неусвідомлений непослух і невідповідність Божим законам і стандартам, проявляється в гріховній природі, думках, почуттях, бажаннях, словах і діях усякої особистості (Бут. 6:5; Пс. 18:34-37; Матв. 12 :34-37; Як. 1:14-15; 1 Ів. 3:4; Ефес. 2:3).
 
2 Гріх увійшов у світ через диявола (1 Ів. 3:8), який потягнув за собою частину ангелів (2 Пет. 2:4; Юд. 6; Об’яв. 12:4) і спокусив перших людей (Бут. 3:1 -7).
 
3 В результаті гріхопадіння Адам і Єва втратили свою первісну невинність (Бут. 3:7). Людина стала об'єктом Божого гніву (Пс. 89:7-9; Рим. 1:18; Ефес. 2:3) і зазнала покарання у вигляді духовної і фізичної смерті (Бут. 2:16-17; 5:5; Рим. 6:23; 1 Кор. 15:21-22), а також вічної погибелі (2 Сол. 1:8-9).
 
а Духовна смерть - це розподіл людини з Богом (Іс. 59:2; Ефес. 2:1-3). Всі люди після гріхопадіння Адама народжуються духовно мертвими (Рим. 5:12; Кол. 2:13).
 
б Фізична смерть - це розподіл душі і тіла, в момент якого тіло повертається в порох, а душа повертається до Бога (Бут. 3:19; Екл. 12:7). Душі померлих перебувають у свідомому стані (Матв. 22:32; Об’яв. 6:9-10; 7:9-10). Вони очікують воскресіння: праведники - для вічного блаженства з Христом; грішники - для вічного покарання (Дан. 12:2; Ів. 5:28-29; Об’яв. 20:12-13).
 
в Вічна погибель, або смерть друга, - це остаточне відкидання грішника від слави Божої і вічні муки в озері вогняному (Матв. 18:8-9; 25:41, 46; 2 Сол. 1:6-10; Об’яв. 20: 14-15).
 
4 Кожна людина є грішником по успадкованої від Адама природі і внаслідок своїх особистих гріхів і злочинів (Пс. 13:1-3; Єр. 17:9; Рим. 3:10-12, 23; 5:12, 15-19; Ефес. 2:1, 5). Людина не в змозі самостійно повернутися на шлях праведності, оскільки є рабом гріха (Єр. 13:23; Рим. 6:17-18), і тому потребує допомоги Божої.
 
 
СПАСІННЯ
 
Спасіння - це акт любові Бога до людини, що звільняє людину від рабства гріха, від смерті і пекла для вічного життя (Ів. 3:16; Рим. 5:8-10; 6:17-20; 1 Кор. 15:55 - 57; Кол. 1:13-14).
 
Святе Письмо щодо спасіння говорить як про Боже суверенній дії, так і про відповідальність людини у прийнятті та здійсненні свого спасіння (Іс. 43:11; 2 Кор. 7:1; Ефес. 2:8-9; Фил. 2:12 -13).
 
Спасіння дарується людині по благодаті Божої, тільки через покаяння і віру в викупну жертву Ісуса Христа (Ів. 14:6; Дії 4:12; Рим. 10:9-10; Гал. 2:16; Фил. 3:4 - 9), а не за людськими ділами або перевагами (Рим. 3:20, 28; Ефес. 2:8-9; Тит. 3:4-7). Добрі справи є наслідком і свідченням наявності спасаючої, живої віри (Як. 2:14-26; Ефес. 2:10).
 
1 Передбачення, вибрання та призначення
 
а Передбачення, вибрання та призначення - це дії Всемогутнього Бога, вчинені до створення світу, коли Він по Своїй благодаті обрав у Христі людей для їх спасіння та Своєї слави (Матв. 22:14; Рим. 8:28-30; Ефес. 1 :4-6; 2 Сол. 2:13).
 
б Боже передбачення, вибрання та призначення, представлені в Біблії, не суперечать тому, що людина несе відповідальність за прийняття рішення про покаяння і про віру в Ісуса Христа як свого особистого Господа і Спасителя (Ів. 1:11-13; 3:18 - 19, 36; Дії 13:46).
 
2 Викуплення
 
а Викуплення - це повна і достатня плата святому Богу за гріхи всього людства, яку звершив Ісус Христос через добровільну жертву на Голгофському хресті, щоб задовольнити праведний гнів Божий (Матв. 20:28; 1 Пет. 1:18-19; 1 Ів. 2:2; Рим. 3:24-25; Гал. 3:13; Ефес. 1:7).
 
б Христос здійснив замісну жертву на хресті за всіх людей і тому є єдиним Викупителем і Посередником між Богом і людьми (Іс. 53:4-6; Ів. 1:29; 14:6; Рим. 3:24; 1 Тим. 2 :5-6).
 
3 Віра та покаяння
 
а Згідно Священного Писання, віра є підстава сподіваного та доказ небаченого. Віра передбачає безумовне прийняття істин, відкритих Богом, і повна довіра Йому і Його Слову (Євр. 11:1-6). Ця віра веде до прийняття Ісуса Христа як свого особистого Спасителя і Господа (Дії 16:31; Рим. 10:14-17). Віру необхідно розглядати як дар Божий (1 Кор. 3:5; Ефес. 2:8) і як відгук людини на євангельський заклик (Марк. 1:15; Ів. 3:16, 36).
 
б Покаяння - це усвідомлення людиною своєї порочності, жаль про гріх і його сповідання. Покаяння є результатом дії в людині благодаті Божої допомогою Слова Божого, і веде його до навернення від гріховного способу життя до життя у слухняності Богу (Ездр. 10:10-11; Прип. 28:13; Лук. 15:17-21; Дії . 2:37-38; 26:20; 2 Кор. 7:10; Тит. 2:11-12).
 
в Віра та покаяння - воля Божа для всіх людей і обов'язкова умова для спасіння і вічного життя (Мар. 1:14-15; Лук. 8:12; Ів. 3:16; 6:47; Дії 17:30; 1 Пет. 1:9; 2 Пет. 3:9; 1 Ів. 5:13; Євр. 11:6). Невіра і відсутність покаяння - гріх, який накликає на людину Божий гнів і вічне засудження (Лук. 13:2-5; Ів. 3:18, 36).
 
г Ознаками живої віри та правдивого покаяння є визнання Ісуса Христа Богом і Господом (Ів. 20:28-31; Рим. 10:9) та плоди зміненого та богоугодного життя (Матв. 3:8; Лук. 19:8-9; Як. 2:14-26; 2 Пет. 1:5-9).
 
4 Народження згори
 
а Народження згори - це духовне народження, звершене надприродною дією Бога в житті людини, яка увірувала, в результаті чого людина отримує нову природу і духовне життя (Ів. 1:12-13; 3:3-6; Як. 1:18). Народження згори відбувається в людині під дією Духа Святого, через Слово Боже і віру в Ісуса Христа (1 Пет. 1:23; Тит. 3:5).
 
б Народження згори веде до зміни способу життя, до перемоги над гріхом і до оновлення в праведності і святості по образу Божому (1 Пет. 2:1-3; 1 Ів. 2:29; 3:9; 5:4, 18) .
 
5 Хрещення і сповнення Духом Святим
 
а Хрещення Духом Святим - це занурення відродженої людини в Тіло Христове, яке є Церква. Хрещення Духом Святим є єдиноразовою дією, яка звершується Господом Ісусом Христом через Духа Святого над кожним віруючим в момент спасіння (Лук. 3:16; Рим. 6:3; 1 Кор. 12:13, 27-28; Гал. 3:27 -28).
 
б Сповнення Духом Святим - це підкорення життя християнина керівництву Духа Святого через пізнання і виконання Священного Писання. Кожен християнин повинен сповнюватися Духом Святим протягом всього свого земного життя (Дії 7:55; 11:24; Гал. 5:16-25; Ефес. 5:17-21).
 
6 Виправдання
 
а Виправдання - це дія Бога, за допомогою якої, людині, яка повірила, зараховується праведність Христа (Іс. 53:11; Рим. 4:25). В результаті виправдання всі хто повірили в Христа отримують мир з Богом, проголошуються праведними і невинними, а також звільняються від засудження за гріх (Рим. 4:5; 5:1; 1 Кор. 1:30; 6:11; 2 Кор. 5:21).
 
б Підставою виправдання є Голгофська жертва Ісуса Христа за всі гріхи і беззаконня людей, яка задовольнила праведний гнів Божий (Рим. 5:1, 9; 8:32-34; 1 Кор. 6:11; Гал. 2:16).
 
в Виправдання дається даром, по благодаті Божій, через віру в Ісуса Христа і не залежить від людських діл чи переваг (Рим. 3:21-28; Фил. 3:4-9).
 
7 Усиновлення
 
Усиновлення - це прийняття Богом відроджених людей в члени Своєї сім'ї (Ів. 1:12-13; 1 Ів. 3:1-2; Рим. 8:15-16; Гал. 3:26; Ефес. 1:5; 2:19). Воно дає право віруючій людині звертатися до Бога як до Небесного Отця і робить його спадкоємцем Божим (1 Пет. 1:4; Рим. 8:17; Гал. 4:4-7; Ефес. 1:11; Тит. 3:7 ).
 
8 Освячення
 
а Освячення - це дія Бога, спрямоване на відділення відродженого людини від гріха, завдяки жертві Ісуса Христа, для нового і святого життя в Бозі (1 Пет. 1:2, 14-16; Рим. 6:22; 1 Кор. 1: 30; Ефес. 1:4; Євр. 13:12).
 
б Освячення передбачає відділення віруючої людини від всяких зв'язків з релігійним відступництвом і від мирських грішних справ (1 Ів. 2:15-17; 2 Ів. 1:9-11; Рим. 12:1-2; 1 Кор. 5:9 -13; 2 Кор. 6:14-7:1).
 
в Освячення включає в себе три аспекти: освячення по положенню, освячення як процес і остаточне освячення (прославляння).
 
1) Освячення по положенню - це відділення відродженого людини для Бога і звільнення його від рабства і влади гріха. Воно здійснюється Богом єдиноразово і відбувається в момент покаяння і народження згори (Рим. 1:7; 1 Кор. 1:2; 6:11; Євр. 10:10).
 
2) Освячення як процес, або духовне зростання, - це звільнення відродженого людини від сили гріха і перетворення його в образ Христа. Воно здійснюється Богом Отцем, за допомогою Духа Святого і Слова Божого, за участю людини і протягом усього його земного життя. Освячення - це воля Божа для кожного християнина (Ів. 17:17-19; 2 Пет. 3:18; 2 Кор. 3:18; Ефес. 4:22-24; Кол. 1:9-11; 1 Сол. 4 :3-8; Об’яв. 22:11).
 
3) Остаточне освячення - це повне звільнення відродженого людини від присутності гріха і уподібнення Ісусу Христу. Воно здійсниться під час нашого преображення при зустрічі з Господом (1 Ів. 3:2; 1 Сол. 4:16-17; 5:23).
 
9 Збереження спасіння
 
Святе Письмо вчить, що кожен народжений згори християнин має всі підстави бути впевненим у Божому спасінні (Ів. 5:24; 6:37-40; 10:27-30; Рим. 5:9-10, 8:31-39; 1 Кор. 1:4-8; Євр. 7:25; 1 Петр. 1:5; Іуди 1:24). Однак, людина, яка вважає себе народженим згори, але не проявляє плодів покаяння і справ віри, або ніколи не був спасенний (Матв. 3:8; 7:21; Як. 2:17-26; 1 Ів. 2:19) , або свідомо відкинув дар Божого спасіння (Євр. 6:4-6; 10:26-29).
 
ЦЕРКВА
 
1 Церква - це унікальний духовний організм, створений Ісусом Христом і складається з народжених згори людей (Матв. 16:18; Дії 20:28; 1 Кор. 12:27; Кол. 1:24). Церква не є новим Ізраїлем і не має соціальних, расових, національних та інших відмінностей в питанні спасіння (Гал. 3:28; Кол. 3:10-11).
 
2 Єдина Церква Ісуса Христа представлена в Священному Писанні як Вселенська і помісна.
 
а Вселенська Церква складається з народжених згори людей всіх народів і всіх поколінь від дня П'ятидесятниці до моменту підхоплення Церкви, яких об'єднує один Господь, одна віра і одне хрещення (Дії 2; Гал. 3:28; Ефес. 2:11-13; 4:4-6; 1 Сол. 4:13-18).
 
б Помісна церква - це видиме зібрання відроджених людей, що знаходяться в одній місцевості та об'єднаних спільним служінням (Дії 13:1; 1 Кор. 1:2; Гал. 1:2; Об’яв. 2-3). Помісна церква є складовою частиною Вселенської Церкви, тому кожен християнин повинен бути членом помісної церкви (Дії 2:41-42; Євр. 10:25; 1 Ів. 1:7).
 
3 Творцем і Главою Церкви є Ісус Христос (Матв. 16:18; Ефес. 1:22; Кол. 1:18). Він керує Церквою і опікується про неї, захищає і освячує її за допомогою Духа Святого (Ів. 10:28; Ефес. 4:11-12; 5:25-29).
 
4 Призначенням Церкви є прославлення Бога, вдосконалення віруючих і проповідь Євангелія світу, що гине (Матв. 28:19-20; Дії 2:41-42; 46-47; Ефес. 3:20-21; 4:11-16; 1 Тим. 3:15).
 
5 Господь Ісус Христос дав Церкви дві особливих заповіді, що мають символічне значення, які обов'язкові для виконання кожним віруючим: водне хрещення і Вечерю Господню (Матв. 28:19; 1 Кор. 11:28-32).
 
а Водне хрещення є виразом особистої віри хрещаємого і його союзу з Христом. Воно символізує смерть для гріха і воскресіння для нового життя в слухняності Богу (Рим. 6:3-8). Водне хрещення приймається у свідомому віці шляхом повного занурення у воду (Дії 8:36; 1 Пет. 3:21). Віра, а не водне хрещення, є необхідною умовою для спасіння (Ів. 3:16, 18, 36; 6:47).
 
б Вечеря Господня (хліболамання, причастя) є спогадом і сповіщення смерті Ісуса Христа (Матв. 26:26-29). Хліб і вино на Вечері Господній є тільки символами тіла і крові Христа (1 Кор. 10:16-17). У Вечері Господній мають брати участь християни, що прийняли водне хрещення, які є членами помісної церкви і знаходяться в мирі з Богом і людьми (Матв. 5:23; Дії 2:46-47; 1 Кор. 11:23-32; Євр. 12 : 14).
 
6 Принципи церковного керівництва, служіння і церковної дисципліни встановлені Самим Христом і викладені у Священному Писанні. Керівництво помісною церквою має здійснюватися служителями-чоловіками, які відповідають біблійним вимогам до служителів, покликані Богом і визнані членами церкви через обрання та рукопокладення. Служителі церкви мають бути підзвітні Богу і церковному зібранню (Дії 6:3-6; 14:23; 20:28; 1 Петр. 5:1-5; 1 Тим. 3:1-13; Тит. 1:5 - 9).
 
7 У Біблії згадуються наступні служителі церкви: Апостоли, пророки, пресвітери, пастирі, єпископи, вчителі, євангелісти та диякони (Ефес. 4:11-12).
 
а Апостоли і пророки виконали своє служіння під час заснування Церкви, тому в даний час таких служителів в Церкві немає (Дії 1:21-22; 2 Кор. 12:12; Ефес. 2:20-22).
б Терміни «пресвітер», «пастир», «єпископ» описують один і той же вид служіння і в Біблії використовуються як синоніми (Дії 20:28; Тит. 1:5-7; 1 Петр. 5:1-5).
 
8 Кожен член помісної церкви покликаний активно нести служіння і застосовувати духовні дари, дані йому Богом (1 Пет. 4:10; Рим. 12:5-8). Член церкви несе відповідальність за підкорення Слову Божому і служителям церкви. У разі непокори чи порушення Слова Божого до члена церкви, який згрішив, застосовуються дисциплінарні стягнення (1 Сам. 15:23; Матв. 18:15-18; 1 Кор. 5:9-13; 2 Сол. 3:14; Євр. 13: 17).
 
9 Помісна церква самостійна у вирішенні духовних і практичних питань її життєдіяльності і при цьому вона зберігає міжцерковну єдність, спілкування та взаємодопомогу (Дії 15:1-34; 1 Пет. 2:17; Об’яв. 2-3). Церква відділена від держави, але в той же час члени церкви, як громадяни, підпорядковуються державним законам і можуть брати участь у всіх сферах суспільного життя, якщо це не суперечить Священному Писанню (Матв. 22:21; Дії 5:29; Рим. 13 :1-7).
 
АНГЕЛИ

1 Ангели - це духовні, безтілесні, безсмертні істоти, що володіють якостями особи і мають надприродні можливості (Йов. 38:7; Пс. 102:20; Дан. 8:16-17; Матв. 22:30; 28:2, 5 ; Лук. 15:10; 20:34-36; 2 Пет. 2:11; Юд. 1:9; Євр. 1:14). Зазвичай ангели невидимі, проте при явищі людям ангели брали чоловічий образ (Бут. 18:2; 4 Цар. 6:17; Лук. 24:4; Дії 1:10; Кол. 1:16).
 
2 Ангели були створені Богом святими для служіння і поклоніння Йому, вони є службовими духами і вісниками Божими (Пс. 148:2; Матв. 25:31; Марк. 1:13; Лук. 2:10; Євр. 1:6 - 7; Об’яв. 5:11-14; 14:6).
 
3 Чисельність ангелів дуже велика (Матв. 26:53; Євр. 12:22; Об’яв. 5:11). Існують різні категорії та ієрархії ангелів (Бут. 3:24; Іс. 6:1-7; Юд. 1:9; Кол. 1:16; 1 Сол. 4:16; Об’яв. 4:7-8).
 
4 В результаті гріхопадіння сатани і частини ангелів ангельський світ розділився на святих і ангелів, що впали (Матв. 25:41; Мар. 8:38; 2 Пет. 2:4; Юд. 1:6, 14; Об’яв. 12:4, 7).
 
а Святі ангели є небожителями і мешкають біля престолу Божого (Об'яв. 5:11; 7:11).
 
б Ангели, що впали, живуть в піднебесних сферах (Ефес. 6:12), в безодні (Об'яв. 9:1-11), в темряві (2 Пет. 2:4; Юд. 1:6) і можуть перебувати в людях ( Матв. 12:43-45; Марк. 9:14-29).
 
5 Сатана - глава ангелів, що впали, і князь гріховного світу (Ів. 12:31; Ефес. 2:2). Він є ворогом Богу і людині, тому що повстав проти Бога і ввів людство в гріх, через спокусу Адама і Єви, а також продовжує свою згубну роботу до теперішнього часу (Бут. 3:1-7; Ів. 8:44; 1 Пет . 5:8; 1 Сол. 3:5; Об’яв. 12:10). Сатана зазнав поразки в результаті смерті і воскресіння Ісуса Христа і йому належить вічне покарання разом з ангелами, що впали (Бут. 3:15; Матв. 25:41; Євр. 2:14-15; Об’яв. 20:10).
 
6 Святе Письмо забороняє людині молитися і поклонятися ангелам (Об'яв. 19:10; 22:8-9). Священне Писання не вчить забороняти і повелівати злим демонам, а також виганяти їх, за винятком періоду служіння Ісуса Христа і Його Апостолів (Дії 19:13-16; 2 Пет. 2:10-11; Юд. 1:8-10) . Народжена згори людина не може бути одержимою або демонозалежною (Матв. 12:25-26, 33; 1 Ів. 4:4; 1 Кор. 12:2; 2 Кор. 6:15; Кол. 1:13; 2:15 ). Біблія не вчить зреченню від сатани.
 
ОСТАННІ ПОДІЇ

Останні події включають в себе: Підхоплення Церкви, Судилище Христове, Шлюб Агнця, Велику скорботу, Друге пришестя Христа, Перше воскресіння, Тисячолітнє Царство, Друге воскресіння, Суд у Великого білого престолу і Вічність.
 
1 Підхоплення Церкви
 
а Підхоплення Церкви - це надприродне, миттєве взяття Церкви, преображення тих, що живуть і воскреслих померлих, в нових прославлених тілах для зустрічі з Господом Ісусом Христом в повітрі і вічного перебування з Ним (1 Кор. 15:51-52; Фил. 3:20 - 21; 1 Сол. 4:13-18).
 
б Святе Письмо не дає точного часу Підхоплення Церкви, але вказує на те, що воно буде раптовим і станеться до Великої скорботи (Бут. 18:25; Матв. 24:36, 42-44; Дії 1:6-7; 1 Сол. 1:10; 5:1-11; Об’яв. 3:10).
 
2 Судилище Христове - це оцінка Богом земного життя спасенних людей для отримання нагород (Рим. 14:10; 1 Кор. 3:11-15; 2 Кор. 5:10). Судилище Христове слід відрізняти від Суду у Великого Білого Престолу, куди віруючі люди не приходять (Ів. 5:24).
 
3 Шлюб Агнця - це торжество союзу Христа і прославленої Церкви (Ефес. 5:22-32; Об’яв. 19:7-9).
 
4 Велика скорбота
 
а Велика скорбота - це праведний суд Божий, який здійсниться на землі над грішним людством після Підхоплення Церкви. Цей період буде тривати протягом семи років і, за біблійними пророцтвами, матиме безпосереднє відношення до Ізраїлю (Єр. 30:7; Дан. 9:24-27; Матв. 24:21; Об’яв. 6-19; 6:16 -17).
 
б Велика скорбота в Священному Писанні називається також Днем Господнім (Соф. 1:14-17; Йоїл. 2:10-11; 1 Фес. 5:2-3), днем гніву (Об'яв. 6:17), час недолі для Якова (Єр. 30:7) та ін
 
в Під час Великої скорботи спасіння буде можливим для тих, хто увірував в Ісуса Христа, але воно спричинить за собою страждання і найчастіше мученицьку смерть (Матв. 24:21-22; Об’яв. 6:9-11; 7:13-14 ; 14:6-7).
 
5 Друге пришестя Ісуса Христа - це тілесне, видиме для всіх повернення Господа з Церквою для встановлення Тисячолітнього Царства (Матв. 24:27; Дії 1:11; Об’яв. 19:11-16). Під час Другого пришестя Христа буде здійснена поразка повсталих народів, звір і лжепророк будуть кинуті в озеро вогняне (Зах. 14:3-4; Об’яв. 19:19-21), а диявол буде скутий на тисячу років (Об'яв. 20:1 -3).
 
6 Перше воскресіння - це «воскресіння життя» старозавітних праведників і праведників часу Великої скорботи в нових, прославлених тілах. Воно відбудеться перед Тисячолітнім Царством (Йов. 19:25-26; Дан. 12:2-3; Ів. 5:29; Дії 24:15; Об’яв. 20:4-6).
 
7 Тисячолітнє Царство
 
а Тисячолітнє Царство - це час видимого правління Христа на землі протягом тисячі років, згідно обітниць, даних Ізраїлю (2 Сам. 7:12-16; Єз. 34:23-25; 37:21-28; Зах. 8:1 -17; Лук. 1:32-33; Об’яв. 20:4).
 
б Разом з Христом в Тисячолітньому Царстві буде царювати Церква, воскреслі старозавітні праведники і спасенні від Великої скорботи (Дан. 7:13-14, 27; Об’яв. 20:1-6).
 
в Тисячолітнє Царство буде характеризуватися гармонією, миром і справедливістю на оновленій землі (Іс. 2:2-4; 11:6-10; 65:17-25; Єр. 23:5-6).
 
г Наприкінці Царства на малий час буде звільнений сатана, і деякі народи повстануть проти Христа (Об'яв. 20:3, 7). Повсталі народи будуть покарані Господом, а диявол буде вкинутий в озеро вогняне (Об'яв. 20:9-10).
 
8 Друге воскресіння - це «воскресіння суду» неспасенних людей для Суд коло Великого білого престолу (Ів. 5:29; Об’яв. 20:11-14).
 
9 Суд у Великого білого престолу - це остаточний праведний суд Божий над усіма незаписаними в Книзі життя людьми (2 Пет. 2:9; Об’яв. 20:11-15). Неспасенні люди будуть засуджені по своїх ділах і разом з дияволом, смертю і пеклом будуть кинуті в озеро вогняне (Матв. 25:41; Об’яв. 20:13-15). Спасенних, дітей Божих, на Суді у Великого білого престолу не буде (Ів. 3:18; 5:24).
 
10 Вічність
 
а Вічність - це абсолютно новий, нескінчений, вчинений стан буття, який настане після Суду у Великого білого престолу і знищення існуючої побудови світу (2 Пет. 3:10-13; Євр. 10:12; Об’яв. 21:1).
 
б Святе Письмо говорить про два стана в вічності: вічного життя і вічної загибелі.
 
1) Вічне життя - це стан нескінченного блаженного перебування святих ангелів і спасенних людей в присутності Бога. Вічне життя в Слові Божому називається: рай, Царство Боже, Царство Небесне, небо, вічні оселі та ін (Матв. 7:21; Марк. 9:47; Лук. 23:43; 1 Кор. 15:51-53; 2 Кор. 5:1; Фил. 3:20-21; Об’яв. 21:3).
 
2) Вічна загибель - це стан нескінченної свідомої муки диявола, ангелів, що впали та неспасенних людей. Вічна погибель в Слові Божому називається: темрява зовнішня, вогонь вічний, озеро вогняне, місце муки та ін (Матв. 22:13; 25:41-46; 2 Сол. 1:9; Об’яв. 14:9-11; 20 :14-15).
 
в Святе Письмо навчає, що спасіння і прощення гріхів або перехід зі стану вічної загибелі в стан вічного життя після фізичної смерті неможливі, тому стан вічного блаженства і стан вічної муки є незмінними (Матв. 25:46; Лук. 16:26). Такі поняття, як молитви за померлих і чистилище, не мають біблійної підстави.
 
г Святе Письмо закликає віруючих людей жити в очікуванні зустрічі з Господом Ісусом Христом для того, щоб разом з Ним перебувати в вічності. Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе! Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь. (Об'яв. 22:20-21).