24 лютого 2026 року, у четверті роковини початку повномасштабної війни росії з Україною, наша семінарія об’єдналася в спільній молитві з усіма українцями, звершуючи прохання до Бога за нашу державу. Ми підносимо молитви за воїнів, які мужньо стоять на захисті свободи та незалежності України, за їхню силу, витривалість і збереження життя.

Також молимося про Божу милість і захист для всього українського народу, про мир, відновлення та утвердження справедливості на нашій землі. Нехай Господь благословить Україну, укріпить серця й дарує надію в час випробувань.

Микола РОМАНЮК, ректор Ірпінської біблійної семінарії:

"Навіть коли б не розцвіла смоківниця, і не було б ягід на виноградній лозі, навіть якби на оливковому дереві бракувало маслин, і поле не принесло б їжі, я радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі, моєму Спасителеві!" – говорить Авакум (3:17).

Друзі, це не про оптимізм і це навіть не про позитивне мислення. Авакум приніс крик до Того, Хто тримає шторм у Своїх руках. І він прийняв рішення: жити сповна всупереч усім життєвим обставинами.

Що, друзі, нам, українцям, робити посеред нашого шторму ось на пʼятий рік повномасштабного вторгнення?

По-перше, крик до Бога – це нормально, коли навкруги багато закликів триматися, мислити позитивно, але вони вже не працюють. Ми не повинні робити вигляд, що нам не болить. Ми можемо приносити свої питання Богові: страхи, втому, біль, розчарування.

По-друге, друзі, запамʼятайте: Боже мовчання не означає Божу відсутність. Авакум не одразу побачив результат. Але Бог залишається суверенним над усією історією. Так і сьогодні. Бог не втратив контролю ні над історією світу, ні над історією України.

По-третє, віра – це справді спосіб життя. Праведний житиме вірою – означає, що віра повинна проявлятися у твоїх і моїх щоденних рішеннях, у нашому характері, у ставленні до людей.

А ще, мусимо радіти в Бозі!