Події, новини та голос спільноти

Стартував новий спільний проєкт для керівників обласних обʼєднань.

На базі Центру християнського життя України в Ірпені проходить перший модуль Інституту церковного керівництва і менеджменту. Це спільна чотирирічна ініціатива керівництва ВСЦ ЄХБ та Ірпінської біблійної семінарії, створена спеціально для голів обласних об’єднань та їхніх заступників. Програма розрахована на 4 роки й передбачає три очні сесії щороку.

Головна мета першого навчального модуля — допомогти лідерам поміркувати про фундамент власної ідентичності та сформувати практичні критерії розпізнавання й утвердження покликання.

Проректор Ірпінської біблійної семінарії Андрій Книжник розкрив біблійну суть ідентичності служителя, а ректор Української баптистської теологічної семінарії Олександр Савич розпочав виклад центральної теми — «Покликання служителя».

Разом учасники програми дослідили чотири ключові способи виявлення покликання, а також розглянули життєві історії восьми біблійних постатей, простежуючи, як Бог проводив їх через формування, підтвердження і поглиблення їхньої праці.

Особливою частиною навчання став вечірній форум. Досвідчені пастори — Валерій Антонюк, Андрій Книжник, Микола Романюк, Олександр Савич та Василь Фурта щиро ділилися власними дорогами покликання: першими кроками, внутрішніми викликами, випробуваннями й перемогами на шляху за Божим голосом.

Підсумовуючи зустріч, голова ВСЦ ЄХБ Валерій Антонюк закликав спільними зусиллями розробити практичний навчальний посібник про пасторське покликання, який стане в пригоді богословським семінаріям та обласним об’єднанням церков.

‍

14-16 жовтня 2026 року в Ірпінській біблійній семінарії відбулася місіонерська конференція Discovery-2026, організована спільно нашою семінарією і християнською місією «Перекладачі Біблії України» (ПБУ). 

У конференції взяли участь студенти чотирьох бакалаврських програм ІБС, місонери та перекладачі Біблії на мови недосягнутих народів, душеопікуни та рекрутери ПБУ, а також служителі церков Києва і області, що підтримують місіонерський рух.

Відкрив конференцію проректор ІБС Андрій Книжник доповіддю “Місія Бога у світі”.

Протягом трьох днів учасники конференції споглядали велич Божої місії, яка почалася ще від створення світу, з перших віршів книги Буття, і нині наближається до завершення. 

Роман Дяченко:

“Добра звістка – ніби естафетна паличка, яка передається з покоління в покоління, від народу до народу. І тому Церкві Христовій сьогодні залишається зробити останній ривок у досягненні Євангелією всіх народів перед приходом Христа”.

Доповідачами конференції були: Роман ДЯЧЕНКО (керівник місії “Перекладачі Біблії України”), Ентоні ПАРКЕР (директор з глобального залучення місіонерів (Global Mobilization Officer) міжнародної місії “Першопрохідці біблійного перекладу” та координатор співпраці з національними відгалуженнями місії та партнерськими організаціями в різних країнах світу, США), Мет ХЬОНІНГ (працівник міжнародної місії, директор ромського проєкту ПБУ), Роман ВЕЧЕРКІВСЬКИЙ (заступник голови ВСЦ ЄХБ, член Ради правління ПБУ), а також перекладачі та активні місіонери Станіслав ШИНКАРЬОВ (керівник Тернопільського місіонерського інституту «Серце допомоги» (ТМІ), що готує місіонерів для служіння в Україні та для країн Азії, Африки та Європи), Павло ГЕРАЩЕНКО (пастор Ірпінської Біблійної Церкви, спікер тематичних заходів та фестивалів місії ПБУ у межах блоку “Місія іншим народам”), Дмитро БАУРДА (перекладач, лектор), Борис АРНАУТ (пастор Київської церкви “Преображення”, спікер тематичних блоків, присвячених місіонерству), Іван СЛОБОДЯН (пастор ромської церкви, керівник ромського проєкту ПБУ), Ганна КОБЗАР (місіонерка-душеопікун, лекторка тематичних блоків), Леонід ОГЛО (пастор ромської церкви м. Дніпра, взаємодіє з ромськими громадами в Дніпрі та області).

Основні питання, що піднімалися на сесіях конференції, стосувалися загальних основ місіонерства, місця місії в Божому плані спасіння, місця місії в служінні помісної церкви та в особистому житті кожного християнина, важливості підготовки до місії та благовістя, розпізнання покликання до міжкультурної місії, турботи про місіонерів і под.

Учасники конференції мали можливість почути від самих місіонерів про їхній практичний досвід підготовки до служіння, про важкі реалії місіонерства, але, як висловився Ентоні Паркер, “воно того варте!”. 

Павло Часновський, учасник і модератор конференції:

“Ми споглядали панорамний знімок місіонерського руху: від поклику та ревної молитви за служіння до заснування нових церков серед недосягнутих Євангелієм народів. Ми дізналися про процес створення перекладів Біблії для народів, які ще не мають її рідною мовою, зокрема для шести ромських діалектів”.

Приємним благословенням для учасників конференції була можливість побачити плоди місіонерського служіння та почути свідчення про те, як діє Божа любов у закритих для євангелізації країнах Східної Азії і як люди навертаються там до Христа. Також учасники ознайомилися з новими мобільними додатками, що допомагають поширювати Євангелію серед народів, де немає друкованої Біблії.

Особливим був час, коли брати ромської церкви з Дніпра прославляли Бога своєю рідною мовою та свідчили про особисте покаяння.

Завершилася конференція закликом долучатися до місіонерського служіння та спільною молитвою за Божу підтримку тих, хто вже на місії. А кожен учасник конференції отримав у подарунок книгу про місіонерське служіння.

Сподіваємося, що учасники конференції Discovery 2026 здобули чудові практичні знання та поради, поставили собі важливі питання про власне покликання. Молимося, щоб багато хто братів і сестер запалилися Божим покликанням до міжкультурної місії.

28 вересня в нашій семінарії відбулася урочиста подія – посвята першокурсників у студенти. Для цьорічних новачків чотирьох бакалаврських програм – “Пасторське служіння”, “Служіння церкві та суспільству”, “Жіноче служіння” та “Дитяче служіння” – почався новий етап життя, який, безсумнівно, вартий того, щоб його запамʼятати.

Багато хто з новонабраних студентів давно мріяв про навчання в семінарії, а дехто прийняв це рішення лише нещодавно. І от всі вони вже єдина спільнота Ірпінської біблійної семінарії і частинка нашої історії.

Посвята в студенти – це не просто символічний початок навчання. Це нагадування кожному вступнику про те, для чого він прийшов у семінарію, а саме: зростати в пізнанні Бога та Його Слова; вчитися мислити й жити біблійно, церковно та місійно; формувати христистиянський характер; вчитися розуміти Божу волю; розвивати свої дари і якнайкраще підготуватися до служіння Господу та поширення Євангелії.

Саме такі побажання звучали у привітальних словах, з якими до першокурсників звернулися ректор Микола Романюк та проректор Андрій Крижник, а також почесні гості: голова ООЦ Києва та Київської області Олександр Бокоч і голова ВСЦ ЄХБ Валерій Антонюк.

Микола Романюк:

“Для мене є принциповим – побажати вам наповнитися глибинною свідомістю того, що ваше християнське навчання і духовні знання найперше є для слави Божої та поширення й возвеличення Його слави в нашому поколінні”.

Валерій Антонюк:

“Семінарія має особливі Божі “інструменти”, які будуть вас торкатися, щоб зробити більш якісними в служінні; щоб удосконалити вас не лише інтелектуально, а й позитивно вплинути на ваше життя, характер і серце; щоб підготувати вас до довготривалого, жертовного служіння. Дозвольте себе змінювати!”

Традиційно першу лекцію, присвячену баченню, місії та цінностям Ірпінської біблійної семінарії, провів для студентів ректор Микола Романюк.

Дорогі першокурсники, вітаємо вас у нашій великій родині! Нехай навчання в Ірпінській семінарії буде для вас справжнім благословенням і виправдає всі ваші очікування!

‍

Ірпінська біблійна семінарія запрошує до вступу братів і сестер, які прагнуть якісно підготуватися до служіння в церкві.

Наша семінарія допоможе тобі:

• глибше пізнати Бога та Його Слово
• зрости у вірі
• розвинути свої дари та покликання
• отримати практичні навички й міцну богословську основу для обраного служіння
• навчитися мислити місійно
• служити людям у різних сферах життя та мудро відповідати на сучасні виклики

Обери на сайті освітню програму, яка тебе зацікавила, ознайомся з вимогами до вступу,  заповнюй анкету і надсилай необхідні документи! Будемо раді вітати тебе в спільноті ІБС.

Вступна кампанія триватиме до 31 серпня 2026 року.

Сертифікатні програми

• Пасторське керівництво
• Проповідницьке служіння
• Дияконське служіння
• Розвиток малих груп
• Дитяче служіння
• Перекладач жестової мови
• Служіння глухих
• Церковний звукооператор

Бакалаврат

• Пасторське служіння
• Служіння церкві та суспільству
• Дитяче служіння
• Жіноче служіння

Магістратура

• Біблійна душеопіка

‍

Любі брати та сестри, цінуйте час та прагніть використати кожну можливість, щоб здобути цінні знання та сформувати в собі міцний християнський характер.

Традиційно, в останню суботу травня, Ірпінська біблійна семінарія відсвяткувала особливу подію — випуск студентів.

Цей день має особливіше значення усвідомлюючи що семінарія святкує 35-річний ювілей.

Цього року дипломи отримали: магістри програми «Біблійна душеопіка», бакалаври програм «Пасторське служіння» та «Християнська освіта».

Також завершили навчання студенти восьми сертифікатних програм: пасторське керівництво, проповідницьке й дияконське служіння, лідерство малих груп, звукооператорське та дитяче служіння, перекладачі жестової мови і велика група глухих студентів.

Деякі з цих програм було започатковано саме цього навчального року — як відповідь на потреби церков.

За кожним дипломом і сертифікатом — своя історія.

Хтось навчався один рік, хтось 5-7 років, хтось проходив інтенсив за кілька місяців. Усі поєднували навчання зі служінням і працею, долали випробування війни: блекаути, обстріли, втрати домівок, переїзди. Так під час роботи над дипломом неподалік дому нашої випускниці Наталі стався приліт: вибуховою хвилею вибило вікна й зникло світло. Та вона взяла ноутбук і пішла в приміщення Дому молитви, щоб продовжити писати.

Сьогодні Наталя отримала диплом з відзнакою — це свідчення посвяти Богові та обраній справі.

Ми вдячні Господу за кожного випускника — за діючих і майбутніх служителів, душеопікунів, лідерів і вчителів, які у складний час готові бути поруч із людьми в їхніх болях і пошуках.

Щиро вітаємо всіх випускників! Нехай здобуті знання стануть надійним інструментом у служінні, а Господь благословить кожного там, куди Він поведе далі.

‍

Вишиванка є знаком нашої пам’яті, національної ідентичності, які передаються з покоління в покоління.

Сьогодні українська культура особливо помітна у світі, нагадуючи про народ, який проходить випробування, але зберігає віру та надію 🇺🇦

Як християни, ми усвідомлюємо, що справжня ідентичність людини — у Христі (Гал. 3:28), проте Бог у Своєму провидінні поміщає нас у конкретний народ і культуру, щоб ми служили Йому саме там.

Тому ми вдячні Богові за Україну, за Церкву, за покликання готувати служителів Євангелія, які будуть вірно звіщати Слово і служити людям 🙏🏻

Молимося, щоб Господь використовував нас як світло і сіль для нашого народу (Мт. 5:13–16), і щоб через служіння Церкви багато людей пізнали Христа.

З Днем вишиванки!

‍

Вже добу Україна здригається від ворожих російських ударів. У багатьох містах навколо нас — вирви і пожежі, понівечені долі й доми, недоспані ночі під виття «шахедів» та вибухи ракет. Ворог кидає в наш бік усе, що має, намагаючись посіяти розпач.

Саме посеред цього мороку хочу згадати про Вознесіння. Ця подія — не про «відхід» Ісуса і не про Його «відпустку» від земних справ. Це момент Його установлення як Царя всесвіту та початок Його особливого служіння для нас.

«Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню… але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас…» Євреям 9:24

У час, коли ворожа зброя може обірвати життя будь-кого в будь-яку мить, усвідомлення того, що ми маємо Заступника на небесах, стає життєво необхідним. Вознесений Ісус — це наш небесний Адвокат. Дух Святий веде нас дорогою освячення тут, на землі, Господь Ісус клопочеться за нас перед Отцем.

На тлі цинічних заяв російських очільників а заодно і військових злочинців нам критично важливо нагадувати собі: не диктатори визначають розвиток і фінал людської історії. Реальна влада належить не тим, хто тисне на «червоні кнопки», а Тому, Кого Бог посадив праворуч Себе

«...вище від будь-якого начальства, авторитету, сили, володарювання» Ефесян 1:20-21

Вознесіння — це також гарантія Його повернення. Це надія, яка докорінно змінює наше ставлення до страждань. Ми не просто «перечікуємо» війну — ми живемо певною надією на зустріч із Тим, Хто витре кожну сльозу.

Тож поки ми тут, Вознесіння визначає нашу місію — ідучи до Отця, Господь залишив нам не страх, а доручення: бути Його свідками. Силою Духа Святого ми маємо нести звістку про Його любов і перемогу навіть там, де, здавалося б, панує лише смерть.

«...ви отримаєте силу й будете Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї, у Самарії та аж до краю землі» Дії 1:8

Хворобливі амбіції тиранів розіб’ються об Його престол. Ми ж тримаймося Заступника. Він царює. Він повернеться. Він із нами.

Зі святом Вознесіння, християни!

‍

18-22 травня 2026 року в Ірпінській біблійній семінарії відбудеться відкритий курс «ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ».

Запрошуємо студентів та випускників ІБС, а також усіх охочих, кому цікаво глибоко дослідити історію християнства від його виникнення до сучасності, від глобального контексту до національного, з окремою увагою до історії євангельських християн-баптистів України.

Викладач відкритого курсу- Ліна БОРОДИНСЬКА, PhD, доцент, історик, перекладач, літературний редактор, авторка книг, наукових статей та лекцій з історії церкви таз історії євангельсько-баптистського руху,допоможе вам сформувати цілісне розуміння історії церкви та осмислити її як ресурс для розуміння сучасності й формування власної життєвої позиції.

У програмі курсу:

• основні етапи історії церкви у світі та в Україні
• вплив християнства на суспільство, культуру, освіту
• історія та особливості євангельсько-баптистського руху
• робота з історичними джерелами та аналіз подій

Навчання без обмежень відстані:наживойонлайн.Долучайтеся, як вам зручно.

РЕЄСТРАЦІЯ відкрита до 15 травня 2026 року. Перейшовши за посиланням, Ви ознайомитеся з умовами участі та розкладом навчального дня.

11 квітня Ірпінська біблійна семінарія спільно з Житомирською помісною церквою «Нове життя» (ЄХБ) офіційно розпочали сертифікатну програму «Церковне служіння».

Перша навчальна сесія об’єднала понад п'ятдесят студентів, які з'їхалися з багатьох куточків Житомира та області.

Атмосфера щирого прагнення до знань підкреслила важливість такої ініціативи саме зараз, адже підготовка нових служителів є ключовим фактором для розвитку та зміцнення сучасних громад у непрості часи.

Микола Романюк, ректор Ірпінської біблійної семінарії  викладав курс «Практична еклезіологія».

⛪️Під час лекцій учасники заглибилися у вивчення біблійної природи церкви, розглядаючи її не як споруду, а як живий організм та спільноту учнів Христа. Особливий акцент було зроблено на тому, як місія церкви зачіпає виклики сьогодення, як війна впливає на методи служіння та яку роль відіграє кожен віруючий як «священник» у щоденному житті, не лише в стінах церковної споруди, а й далеко за її межами.

Віримо й молимося, щоб ця програма сприяла духовному зростанню віруючих, зміцненню помісних церков та їх місійному впливу на суспільство.

‍

Історія відомого теолога, письменника і ведучого християнских радіопередач починається не з теології, а з глибокого дитячого болю та розчарування. Коли йому було дев’ять років, його мати помирала від раку, і хлопчик намагався «зламати» реальність своєю вірою, вимагаючи від Бога дива. Але Небо мовчало, і Бог став для нього «небезпечним чарівником», який не виконав свою роботу. Його подальше невірство було не просто інтелектуальним вибором, а формою самозахисту: він став песимістом, щоб більше ніколи не довіритися надії, яка може ошукати.

‍Проте він не зміг втекти від цієї всеохоплюючої любові, яку зустрічав у видатних умах, творах письменників і спостереженні за природою. Цим мислителем був Клайв Стейплз Льюїс. Його повернення до Бога не було легким чи радісним емоційним сплеском. Це було повне інтелектуальне капітулювання перед Реальністю, якої він боявся.

Його пошук нагадує зневіру одного з апостолів Ісуса Христа - Хому.

Коли ми говоримо про цього учня, важливо розрізняти здоровий скептицизм та упередження. Упереджена людина закрита до змін і шукає лише підтвердження власної думки, тоді як скептик, аналізує факти, навіть якщо вони йому не подобаються. Скептицизм Хоми – це «песимізм реаліста», який бачив смерть Вчителя і тепер боїться знову розбити собі серце ілюзорною надією. Він чесно каже: «Я маю переконатися, що це точно мій Учитель».

Хома раніше виявляв неабияку мужність, закликаючи інших «піти і померти з Ним» Ів. 11:16, що свідчить про його глибоку відданість Ісусу та сміливість чесно говорити про речі, які не розумів (Ів. 14:5). Про нього не так багато сказано, але це не людина, що тихенько відсиджується, а щира, навіть трохи не зручна, точно не рухома страхом, чи невірством.

Хома, боїться бути розчарованим, він буквально говорить: “мені потрібні незаперечні свідчення”, “я боюся повірити і бути ошуканим!” Той, Кого він любив, за Кого був готовий віддати своє життя – помер, а тепер його надію хочуть розбудити…

Чи боїться Бог таких скептиків? Історія зустрічі Хоми з Воскреслим доводить, що ні. Ісус не ігнорує Хому через його відсутність на першій зустрічі, навпаки – Він приходить спеціально, щоб відповісти на його кризу віри. Там, де у людини виникає безсилля та питання, Христос пропонує Свої рани. Це показує, що для Бога чесні питання є набагато ціннішими за сліпе, формальне прийняття догм.

Особливо гостро це питання постає для тих, хто виріс у християнському середовищі. Дуже часто віра таких людей є лише відображенням віри їхніх батьків. Проте справжня особиста віра народжується саме там, де з'являються чесні запитання. Справжня віра потребує випробування сумнівами, коли ми перестаємо жити «позиченими» переконаннями і починаємо формувати власні стосунки з Богом. Ми часто очікуємо від Бога «залізобетонних» аргументів, але Його відповіді бувають іншими. Як і багатостраждальний Йов, ми можемо замість пояснень «чому?» отримати відповідь у тому, «Хто поруч».

Особиста зустріч з Богом – це не просто отримання інформації, а трансформація життя. Визнання Хоми «Господь мій і Бог мій!» стало найвищим сповіданням віри в усьому Євангелії, бо воно було результатом чесного пошуку та особистого відкриття. Ісус говорить більше Ів 20:29: "...Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!" Тим самим дивлячись у майбутнє, на християн навіть сьогоднішнього часу, які можуть отримати відповіді на свої питання і страхи через близькість Того, кого не бачили, а повірили.

Отже, якщо ви сьогодні відчуваєте себе скептиком – не бійтеся своєї кризи.

Питання – це вже велика частина відповіді. Пам’ятайте, що Бог – це не чарівник, який має виконувати наші замовлення, а Викупитель, який проходить крізь біль разом із нами. Шрами на Його руках назавжди залишаються свідченням Його любові та рішення бути з нами у нашому безсиллі. Блаженні ті, хто не бачив, але через чесні питання прийшов до живої, зміненої реальності віри.

10-11 квітня на базі Ірпінської біблійної семінарії відбулася шістнадцята щорічна Всеукраїнська сестринська конференція глухих «Жінка Божа» під гаслом «Життя і служіння в різних умовах». Організатори конференції – лідерська команда Всеукраїнського сестринського комітету серед глухих.

Загалом конференція зібрала біля 70 сестер із різних церков України: Києва, Білої Церкви, Ірпеня, Вінниці, Дніпра, Житомира, Івано-Франківська, Кривого Рогу, Львова, Миколаєва, Мукачево, Одеси, Полтави, Рівного, Сум, Умані, Херсона, Хмельницького, Чернівців. Приємно, що було чимало сестер, які вперше на конференції такого масштабу. Серед учасниць були також перекладачі жестової мови – студентки і випускниці факультету «Служіння глухим» нашої семінарії.

Цьогорічний захід співпав із періодом Великодніх свят, що додало зустрічі особливого настрою – сестри з великою радістю спільно поклонялися Богові й прославляли Його.

На початку зустрічі учасниць конференції привітав ректор Микола Романюк.

З вдячністю Богові він відзначив, що Ірпінська семінарія вже майже три десятиліття приділяє увагу навчанню перекладачів жестової мови і навчанню глухих. І для семінарії є великим привілеєм бути причетною до нинішньої жіночої конференції і послужити глухим. Нагадуючи сестрам про Пасхальні події, пастор Микола, зокрема, звернув увагу на те, що першими, хто повірив у воскресіння Ісуса й поніс цю радісну звістку іншим, були жінки. Дуже важливо, щоб і сьогодні – в час тривоги, напруги, зневіри – наші жінки-християнки звіщали усім людям про Воскреслого Спасителя, щоб кожна людина могла почути Євангелію прийнятним для неї чином, зокрема й жестовою мовою.

Конференція складалася з пʼяти навчальних семінарів, які проводили досвідчені глухі й чуючі служительки.

Марина Стралківська (Київ) розкривала тему «Навчайся і навчай» про те, як важливо Божій жінці не лише особисто навчатися та духовно зростати, а й навчати інших. І для цього ознайомила учасниць конференції з формами та методами, як це можна робити ефективно.

Юлія Стефанишин (Рівне) порушила тему «Заклик до покаяння та справедливості». Вона наголосила на тому, що після покаяння важливо продовжувати проявляти справжню віру через справедливість і чесність, як цього навчає Слово Боже.

Ольга Панасюк (Івано-Франківськ) зосередила увагу жінок на темі «Сучасні ідоли серця», де вказувала, що може бути ідолами в серці Божої жінки, і як важливо вчасно розпізнати їх і викоренити зі свого життя.

Наталія Воронова (Чернівці) представила доктринальну тему «Жива вода» про дію  Духа Святого в житті християн.

Тетяна Чуча (Львів) поділилася роздумами на тему «По той бік чудес», де вказала, що важливо не шукати чудес, а розуміти їх суть, і головне – вміти бачити найбільше чудо у своєму житті – Божу любов.

Під час конференції декан факультету «Служіння глухим» Світлана Баклицька розповіла її учасникам про роботу факультету з підготовки перекладачів жестової мови, ознайомила з програмами Ірпінської біблійної семінарії, за якими можуть навчатися глухі, і запросила охочих здобути біблійні знання до вступу в ІБС. І, до речі, багато хто виявив бажання навчатися.

У перервах між семінарами та у вечірній час учасники конференції ділилися свідченнями і презентаціями про сестринські спілкування у своїх містах і регіонах, співали, молилися, проводили вікторину, ділилися загальними враженнями від почутого.

Подяка Богові за те, що в такий складний для нашої країни час Він дав можливість сестрам зібратися разом, потішитися серцями, порозважати про служіння в сучасних умовах, поспілкуватися, підтримати й підбадьорити одна одну та зосередитися на своєму духовному житті.

Дорогі друзі, вітаємо вас з величним святом Христового Воскресіння!

Ісус Воскрес!

Він перестріває нас на нашій життєвій дорозі, щоб проговорити до нашого розуму і запалити наше серце.

Той, Хто здолав гріх, сатану і смерть має що сказати, бо любить.  Бажаю вам почути Воскреслого — Він десь поряд…