I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.     Ірпінська біблійна семінарія (далі ІБС) є вищим навчальним духовним закладом, мета якого - дати студентам необхідні знання для здійснення служіння на ниві Божій, а також сприяти їхньому духовному зростанню. Навчання в семінарії є важливою частиною духовного життя й служіння студента як християнина. Студент повинен мати чітке розуміння волі Божої щодо свого навчання в ІБС, мети навчання й необхідності застосування отриманих знань в служінні.

2.    Правила регулювання навчального процесу ІБС ґрунтуються на вченні та принципах Святого Писання.

3.    Студентами ІБС є брати й сестри, які набрали достатню кількість балів під час вступних іспитів і зараховані Наказом ректора до складу студентів ІБС, а також навчаються на наступних курсах навчання за обраною освітньою програмою.

 

II. СПІЛКУВАННЯ З БОГОМ

1.     Найважливішим аспектом життя студента Ірпінської Біблійної Семінарії є особисті взаємини з Богом. Керівництво ІБС переконане, що справжня біблійна освіта сприяє духовному розвитку особистості. Накопичуючи знання, студенти повинні й духовно збудовуватись. 

2.   Керівництво семінарії бажає, щоб кожен студент зберігав атмосферу поклоніння, духовності й був відданим Богові. Викладацький склад ІБС вірить, що всі співробітники, викладачі та студенти ревно прагнутимуть до прояву у своєму житті плоду Святого Духа (Гал. 5:22-23) і до виконання вимог, які стосуються церковних керівників (1 Тим. 3 і Титу 1). Усі семінарські заходи мають відбуватися в молитовній атмосфері. Під заходами маються на увазі не лише біблійні години і час особистого спілкування з Богом, але й всі заняття, зустрічі та завдання, щоб кожен захід, з Божої ласки, був благословенням і сприяв духовному зростанню.

  

 III. НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

1.     Навчальні заняття в ІБС проводяться за розкладом і відповідно до навчальних планів і програм. 

2.      Розклад навчальних сесій складається на півріччя. 

3.      Студент повинен докладати всіх зусиль, щоб успішно опанувати всі дисципліни, передбачені навчальною програмою. 

4.      Студент зобов'язаний своєчасно виконувати й здавати всі види навчальних завдань (контрольні роботи та домашні завдання - у перший день сесії або в день, додатково вказаний викладачем). Усі письмові роботи повинні бути надруковані на комп'ютері і оформлені відповідно до прийнятого документа: «Вимоги та приклади студентам ІБС з оформлення курсових і дипломних робіт».  

5.      Студент повинен здавати всі передбачені навчальним планом тести та іспити в день їх проведення. Причиною для виключення з цього правила може бути хвороба або сімейні обставини. Питання щодо складання іспиту в інший час має бути вирішене заздалегідь із викладачем і деканом факультету. У випадку незадовільної оцінки тест не перескладається. 

6.      Якщо студент не написав поточного тесту з предмета, то викладач своїм рішенням може замінити складання даного тесту або письмовим завданням, або співбесідою на дану тему. 

7.      Повторне складання іспиту допускається не більше двох разів з кожного предмета: перший раз - викладачеві, другий - комісії, яка створюється деканом факультету. 

8.      Якщо студент був відсутній на іспиті, то викладач робить в екзаменаційній відомості відмітку «був відсутній». Якщо студент був відсутній без поважної причини, викладач або декан факультету виставляє оцінку «незадовільно». 

9.      Списування (тести, іспити), плагіат (письмові роботи) і нечесне ставлення до заліків у семінарії не допускається. Якщо студент став свідком списування, він повинен сповістити про це студента, який списує, а після цього, якщо не було покаяння, сказати про негідну поведінку студента викладачеві (вчинити відповідно до тексту Євангелії від Матвія 18:15-17). 

10. Деканат факультету призначає в кожній групі старосту, який щільно співпрацює з керівництвом факультету. 

11. Очікується, що староста групи буде взірцем в успішності й виконанні всіх вимог, що висуваються до студентів. 

12. До складу обов'язків старости входять: облік відвідування лекцій студентами, нагляд за станом навчальної дисципліни й збереженням обладнання, контроль за дотриманням правил проживання в гуртожитку, організація чергування в їдальні. 

13. У кожній групі ведеться журнал встановленої форми, який зберігається в деканаті й щодня перед початком занять видається старості або викладачеві для обліку присутніх на заняттях студентів та виставлення оцінок.

  

IV. КОНТРОЛЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ

Контроль успішності студентів здійснюється у формі заліків, іспитів і письмових робіт. Студент допускається до підсумкового контролю, якщо він прослухав не менше 80% матеріалу, відведеного на вивчення програмної дисципліни, і виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом з даної дисципліні. При оцінюванні письмових робіт враховується їх грамотність, зовнішнє оформлення і своєчасне виконання.

 

Контроль успішності студентів здійснюється відповідно до наступної шкали оцінювання:

 

Відсоткова шкала

 

 

 

95-100 %

А

5

5

90-94 %

А-

4.7

5-

86-89 %

В+

4.3

4+

83-85 %

В

4.0

4

80-82 %

В-

3.7

4-

76-79 %

С+

3.3

3+

73-75 %

С

3.0

3

70-72 %

С-

2.7

3-

60-69 %

D

2.0

2

50-59 %

F

1.0

1

 

V. ВІДВІДУВАННЯ ЛЕКЦІЙ І БІБЛІЙНИХ ГОДИН 

1.   Під час сесії студенти зобов'язані відвідувати всі лекції і кожну ранкову біблійну годину. Відсутність на лекціях без поважних причин впливатиме на успішність. 

2.    Студентам не дозволяється запізнюватися на біблійні години та лекції, а також забороняється самовільно йти з занять. 

3.   Під час лекцій забороняється користуватися мобільним зв'язком, займатися сторонніми справами, а також завданнями, що стосуються інших навчальних предметів. 

4.    Питання щодо відсутності на лекціях необхідно вирішувати заздалегідь із викладачем, деканом, ректором. 

5.   Якщо студент не матиме змоги бути на черговій сесії, він зобов'язаний заздалегідь повідомити про це керівництво семінарії. Можливість та умови подальшого навчання вирішуються з ректором. 

  

VI. ПЕРЕХІД НА НАСТУПНИЙ КУРС НАВЧАННЯ ТА ОТРИМАННЯ ДИПЛОМА

1. Щоб бути переведеним на наступний курс навчання, необхідно, щоб студент мав з усіх дисциплін оцінки не нижче "задовільно" (70%, оцінка 2.7). 

2.  Якщо студент має заборгованість за підсумками навчального року, то він буде допущений до навчання на наступному курсі лише після усунення заборгованості (не пізніше осінньої сесії чергового навчального року). В особливих випадках керівництво семінарії може подовжити термін усунення академічної заборгованості. 

3.  Якщо студент-випускник не отримав підсумкової оцінки з якого-небудь предмета, він допускається до складання усних або письмових випускних іспитів, але не отримує диплом на руки. Для отримання диплома необхідно усунути заборгованості протягом наступного навчального року. 

4.  Якщо студент-випускник не має підсумкової оцінки з двох і більше предметів, він не допускається до складання усних або письмових випускних іспитів. Усунути заборгованості необхідно протягом наступного навчального року. Випускні усні або письмові іспити складаються тільки спільно з черговою випускною групою, згідно з графіком. Проїзд та проживання студент-боржник покриває особисто.

 

 VII. НАДАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ВІДПУСТКИ

1.     Студент заочної форми навчання може скористатися академічною відпусткою терміном на один навчальний рік у випадку виключної необхідності за погодженням з педагогічною радою і клопотанням пастора церкви, членом якої є студент. 

2.     Академічна відпустка не надається студентам на першому році навчання.

3.   При отриманні академічної відпустки студент зобов'язаний отримати й підписати обхідний лист, який підтверджує, що студент не має матеріальної заборгованості перед семінарією.  

4.     Протягом усього періоду навчання студент може скористатися правом отримання академічної відпустки лише один раз. 

5.      Студент, який бажає поновити навчання після академічної відпустки, повинен подати заяву не пізніше ніж за два тижні до початку навчальної сесії. Поновлення на навчання здійснюється Наказом ректора. 

6.        Студента, який не подав вчасно заяву, відраховують як такого, що не приступив до навчання у встановлений термін.

 

  VIII. ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД І ПОВЕДІНКА

 Студент семінарії повинен бути зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості (1 Тим. 4:12). Під час навчання студенти зобов'язані дотримуватися всіх вимог викладачів і адміністрації семінарії щодо навчального процесу та поведінки.

1.      Зовнішній вигляд студентів повинен відповідати вимогам Святого Письма і правилам, прийнятим у семінарії. 

2.      Під час перебування на території семінарії (під час біблійної години, занять, прийому їжі, самопідготовки) студент повинен бути охайним і пристойно одягненим. Забороняється приходити на біблійні години та лекції в футболках, капцях, кепках, спортивних костюмах. Сестри не повинні носити прозорий, короткий, занадто відкритий одяг, а також не повинні ходити в брюках під час навчального процесу.   

3.      У семінарії не дозволяється носити яскраві та дорогі прикраси, робити яскравий макіяж та манікюр. Не дозволяється фарбувати волосся в неприродні кольори. Сестри повинні акуратно укладати волосся. У семінарії не дозволяється носити будь-які види пірсингу (включаючи сережки). Заміжні сестри повинні покривати голову під час молитви. Брати повинні мати акуратну коротку стрижку.

 4.      Студенти повинні прибувати в семінарію в перший день сесії, а від'їжджати в останній день занять. Семінарія не надає студентам проживання і харчування до і після сесій. Як виняток, допускається заїзд на сесію не більше ніж на один день раніше, якщо студент завчасно погоджує це з керівництвом семінарії. 

5.   За необхідності чи за вказівкою адміністрації семінарії, кожен студент під час сесії зобов'язаний брати участь в усіх заходах (чергування в їдальні, розвантаження книг, прибирання території тощо). 

6.      Студентам забороняється брати в приміщення гуртожитку і в навчальні аудиторії каву, чай, продукти. Споживання й зберігання їжі дозволяються виключно в приміщенні їдальні. 

7.   Забороняється користуватися обладнанням та особистим майном викладачівперебувати в кабінетах співробітників під час їх відсутності. 

8.     Студенти мають вносити пожертви на роздрук лекційних матеріалів, особисті ксерокопії, принтерний друк. 

9.    Студентам забороняється перебувати поза межами гуртожитку після 23.00 годин. Час з 24.00 до 6.00 є для всіх студентів часом обов'язкового відпочинку. Зміни можливі лише у випадку попередньої домовленості з керівництвом ІБС. 

10. Студенти повинні зберігати атмосферу поваги й любові до викладачів, співробітників семінарії і один до одного. Для цього необхідно уникати всіх форм неналежного спілкування, включаючи нарікання, плітки, наклеп, суперечки, недоречні жарти і гнів.

11. Студенти Семінарії мають відповідально ставитися до інформації, яку вони розміщують на своїх сторінках у СОЦМЕРЕЖАХ! Керівництво ІБС настійно просить студентів уникати на своїх сторінках фотографій та іншої інформації, яка містить будь-що вульгарне чи непристойне.

   

IX. ОСОБИСТЕ, СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ ТА УЧАСТЬ У СЛУЖІННІ ПОМІСНИХ ЦЕРКОВ

1.       Студенти семінарії повинні прагнути до постійного святого життя і бути зразком у цьому для всіх оточуючих. 

2.     Студент має дотримуватися особистої дисципліни при аудіопрослуховуванні, відеоперегляді та читанні різних матеріалів і при користуванні Інтернетом. Студенти повинні уникати всіх форм порнографії та еротичної літератури. 

3.     Родинне життя студентів повинне будуватися відповідно до норм і вимог Писання. Для студентів, які перебувають у шлюбі, сім'я повинна бути головним пріоритетом. Студенти, які не перебувають у шлюбі, повинні зберігати себе в чистоті й належно шанувати й слухатися батьків. 

4.     Усі студенти Семінарії в перервах між навчальними сесіями повинні ревно відвідувати свої помісні церкви й бути активними в служінні. 

5.     Від студентів Семінарії очікується послух і підзвітність служителям помісних церков. 

6.      У недільний день між двома тижнями сесії всі студенти повинні брати участь у ранкових богослужіннях найближчих помісних церков. 

7. Керівництво ІБС може в будь-який момент зобов'язати студента надати відгук-характеристику від братерської ради помісної церкви.

   

X. СТАВЛЕННЯ ДО МАЙНА СЕМІНАРІЇ

1.     Студенти зобов'язані дбайливо ставитися до навчальних матеріалів, книг, технічного оснащення Семінарії. 

2.     Студенти зобов'язані економно використовувати світло, воду та інші ресурси. 

3.    У разі псування семінарського майна студент повинен компенсувати його вартість.

   

XI. ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ КОМП'ЮТЕРНИМ КЛАСОМ

1.  Кожен студент має право отримати доступ до комп'ютерної мережі ІБС. Для користування комп'ютерним класом кожному студентові необхідно зареєструватися в адміністратора КС і пройти інструктаж з експлуатації. 

2.      Студентам дозволяється користуватися комп'ютерами виключно з навчальною метою. 

3.     Забороняється зберігати в мережі Семінарії файли та папки, які не стосуються процесу навчання або містять великий об'єм інформації. Такі документи будуть знищуватися без попередження. 

4.     Не дозволяється записувати великі об'єми інформації в папку «Мої документи» або на робочий стіл. 

5.      Студентам забороняється виносити з комп'ютерного класу офісні меблі та обладнання. 

6.      Забороняється приносити в комп'ютерний клас харчові продукти та напої. 

7.      Кожен студент після завершення роботи повинен залишити в порядку робоче місце. 

8.      Після 23:00 комп'ютери автоматично вимикаються. Будьте уважні! 

9.      Під час роботи в комп'ютерному класі необхідно дотримуватися особистої дисципліни, порядку й тиші, підкорятися вимогам осіб, що відповідають за комп'ютерний клас і КС. За порушення правил поведінки в комп'ютерному класі студентові буде відмовлено в праві доступу до мережі ІБС.

   

XII. ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ БІБЛІОТЕКОЮ

 Усі студенти ІБС мають право тимчасового користування бібліотечним фондом ІБС.

1.     Забороняється брати й виносити з бібліотеки книги без відповідного запису в читацькому формулярі. 

2.       Студенти можуть користуватися бібліотекою Семінарії і робити ксерокопії матеріалів тільки під час робочого дня і, бажано, в присутності бібліотекаря. 

3.       Книги, що наявні в бібліотеці в 1-2 екземплярах, а також екземпляри зі штампом «Читальний зал» додому на період між сесіями не видаються. Ними дозволяється користуватися виключно під час сесії. 

4.       Читач, який узяв книги додому, несе повну відповідальність за їх збереження та своєчасне повернення в бібліотеку. 

5.       Забороняється передавати книги, взяті додому, іншиим особам. 

6.    З метою збереження бібліотечного фонду та належного забезпечення потреб інших користувачів, необхідно повертати книги в зазначений термін (під час чергової сесії), незалежно від того, прочитано книги чи ні. 

7.       У випадку втрати книги необхідно придбати й повернути в бібліотеку таку ж книгу або відшкодувати її вартість. 

8.      Забороняється робити в книгах будь-які примітки, підкреслювати вислови чи окремі слова, загинати кути сторінок. 

9.       За несвоєчасне повернення бібліотечних книг студент зобов'язаний внести грошовий штраф. Сума штрафу визначається адміністрацією Семінарії на кожен навчальний рік. 

10.   Книги для обов'язкового читання з певної дисципліни видаються лише на проміжок часу між двома сесіями. 

11.  Якщо студент навмисного не повертає книги, керівництво Семінарії буде повідомляти про це пресвітера помісної церкви, членом якої є читач. 

12.   За порушення вищеперерахованих правил студент буде позбавлений права користуватися бібліотекою.

  

XIII. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ГУРТОЖИТКУ 

1.  Кожному студенту дозволяється використовувати під час сесії лише один комплект постільної білизни. Не дозволяється брати додатковий матрац або переносити його в інші кімнати. 

2.      Забороняється переселятися з кімнати в кімнату без дозволу сестри-господарки. 

3.    Від'їжджаючи з сесії додому, студент повинен зняти використану постільну білизну й віднести її в пральню. 

4.      Студентам дозволяється користуватися душовими кімнатами відповідно до режиму їх роботи. Після користування душем потрібно прибрати душову кабіну й відсунути завісу, щоб вона висихала. Забороняється ставати у взутті на килимок, який знаходиться в душовій кабіні. 

5.    Студенти, які разом проживають в одній кімнаті, повинні стежити за тим, щоб у кімнаті регулярно було провітрено й прибрано. Для прибирання кімнат є в наявності весь необхідний інвентар. Не дозволяється переносити господарсько-побутовий інвентар з одного поверху гуртожитку на інший. 

6.    Виливати брудну воду після прибирання кімнат можна тільки в унітаз. Сміття необхідно виносити на вулицю в сміттєві баки, які знаходяться на задньому дворі семінарії. 

7.    Господарський інвентар після використання необхідно почистити й поставити на місце. 

8.   Для прання особистої білизни потрібно користуватися тазами, які знаходяться в душових кімнатах. 

9.    Для сушіння білизни, рушників та інших речей потрібно користуватися розкладними сушарками, які знаходяться на балконах чоловічого і жіночого гуртожитку. 

10. Якщо студент випадково розлив воду чи забруднив підлогу, необхідно все ретельно прибрати. 

11. Студентам, які проживають у гуртожитку, забороняється зберігати та споживати харчові продукти в кімнатах. Також у кімнатах забороняється користуватися електронагрівальними приладами. Прасувати речі можна в кімнаті особистої гігієни, де для цього обладнано спеціальне місце. 

12. Студентам, які проживають у гуртожитку, забороняється користуватися туалетними й душовими кімнатами, призначеними для осіб протилежної статі.

   

XIV. ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ НА СПОРТИВНОМУ МАЙДАНЧИКУ

1.   Перебувати на спортивному майданчику дозволяється лише під час перерв і після занять, щоб не заважати навчальному процесу інших груп. 

2.   Під час ігор на спортивному майданчику студент має бути у відповідному спортивному одязі й поводитися належним для християнина чином, уникати будь-яких форм грубощів і непристойних висловів. 

3.   Необхідно бережливо користуватися спортивним інвентарем і слідкувати за тим, щоб після ігор на майданчику було прибрано.

   

XV. ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ АВТОСТОЯНКОЮ

 1.  Студент, який приїхав на навчальну сесію на власному автомобілі, може паркувати його на відведеній для цього території, враховуючи відповідні розділові смуги. 

2.  Забороняється паркувати автомобіль біля центрального входу і пересікати майданчик перед входом. 

3.  Вивантажувати та завантажувати речі (окрім особистих), ремонтувати чи мити автомобіль дозволяється лише з відома чергового по Семінарії.

   

XVI. ДИСЦИПЛІНАРНІ СТЯГНЕННЯ

 До студентів ІБС застосовуються такі види дисциплінарних стягнень, як зауваження та відрахування.

 ІБС залишає за собою право обирати міру дисциплінарного стягнення до тих студентів, які порушують чинні Правила або інші принципи й положення семінарії.

 

А. Причини зауважень:

1.  Списування тестів і контрольних робіт.  

2.   Співпраця з організаціями та місіями, віровчення яких не відповідає Слову Божому й віровченню ІБС. 

3.   Розповсюдження й поширення неправди, обмов та пліток. 

4.   Порушення правил внутрішнього розпорядку.

 

Як правило, студент буде відрахований з Семінарії після третього зауваження. Проте Семінарія залишає за собою право відраховувати студента в будь-який час за порушення вищезазначених принципів.

 

Б. Причини відрахування:

1.   Власне бажання студента. 

2.   Незадовільний стан здоров'я, що може загрожувати здоров'ю інших студентів та працівників ІБС. 

3.   Відхилення від віровчення, прийнятого ІБС, поширення лжевчень. 

4.   Злісне порушення вимог навчального плану й графіка навчального процесу. Пропуск без поважних причин 80 академічних годин (1 сесія) протягом одного навчального року.

5.   Якщо студент не приступив до навчання протягом 10 днів від початку сесії.

6.  Якщо студент не вийшов у призначений термін з академічної відпустки й не надав у деканат ніяких пояснювальних документів.

7. Якщо студент був зарахований умовно і середній бал його успішності за 1-й рік навчання був нижче 3.3, а також якщо студент має академічну заборгованість або порушує Правила внутрішнього розпорядку. 

8.  Плагіат у письмових дослідницьких роботах.

9.  Нехристиянська поведінка в Семінарії, церкві, сім'ї. Перебування на церковному зауваженні чи відлученні від церкви. Повна відсутність участі в житті та служінні помісної церкви. Дисциплінарні стягнення за вищеперераховані пункти застосовуються до студента при наявності письмового свідчення від братерської ради помісної церкви.

   

XVII. ПРИЧИНИ ПОЗБАВЛЕННЯ ДИПЛОМА СЕМІНАРІЇ

Відступлення від віровчення ІБС, поширення лжевчень після закінчення Семінарії.

  

ХVIII. МАТЕРІАЛЬНІ ПОЖЕРТВИ

1.    Керівництво семінарії зобов'язує всіх студентів під час кожної сесії вносити пожертвування (часткову оплату) за своє проживання та харчування, або ж таку оплату може здійснювати помісна церква, яка направила студента на навчання. Сума пожертвування визначається керівництвом Семінарії на кожен навчальний рік. 

2.   Збирати пожертви доручається старості групи або відповідальній особі, яку призначить група. Ця людина повинна розрахуватися з Семінарією протягом першого тижня навчальної сесії. 

3.    Якщо студент не має достатньо коштів для обов'язкового внеску, він все одно повинен приїхати на чергову сесію і пояснити ситуацію керівництву Семінарії. Кожен студент може отримати відтермінування сплати пожертви на один навчальний рік.

   

XIX.  ОБХІДНІ ЛИСТКИ

Після закінчення навчання в Семінарії випускник зобов'язаний отримати й підписати обхідний листок, який підтверджує, що студент не має матеріальної заборгованості перед Семінарією. Якщо ця умова буде порушена, випускник не отримає диплом.

 

 

 XХ. УМОВИ, ЗА ЯКИХ СТУДЕНТ ВІДШКОДОВУЄ СЕМІНАРІЇ КОШТИ, ВИТРАЧЕНІ НА ЙОГО НАВЧАННЯ

 Щоб залишатися чесними перед Господом і тими людьми, хто переймається духовною освітою в нашій країні й ревно жертвує кошти на здійснення навчального процесу в ІБС, студенти, які залишили чи закінчили навчання у зв'язку з переїздом на ПМП за кордон, повинні відшкодувати витрачені Семінарією кошти на їх навчання.

 

  

 ХРИСТИАНСКОЕ ПОВЕДЕНИЕ

 

 Не новость, что один из самых спорных вопросов для современных верующих – вопрос о христианских нормах поведения, то есть о том, как надлежит вести себя христианину. Часто то, что одни христиане считают дозволенным или допустимым, другие называют грехом. Причем и те, и другие – это вполне искренние христиане, преданные вере. С обеих сторон слышатся осуждения и обвинения: то в бездуховности, то в закостенелости, то даже в лицемерии. Все это приводит к болезненным трениям, а иной раз и к открытому разрыву отношений между членами тела Христова.

  

 

КАК ХРИСТИАНИНУ НАДЛЕЖИТ СЕБЯ ВЕСТИ

 

Роман Борисович Дехтяренко (доктор богословия)

 

 Почти с самого начала существования церкви каждое новое поколение христиан должно было решать, что правильно. Это обсуждал уже Иерусалимский собор, о котором мы читаем в Деяниях Апостолов (15:1-31), об этом постоянно шла речь во ІІ и ІІІ веках истории церкви. Христианская литература в каждом веке отдавала должное этой теме.

 

Почему искренне верующие люди, одинаково жаждущие исполнять волю Господа, расходятся во мнении о том, что можно и чего нельзя делать. Такие расхождения возникают в результате двух основных фактов: (1) у каждого человека свое представление о том, что хорошо, а что плохо, и (2) это представление – человеческая совесть – является результатом культуры и условий, в которых формируется личность. У каждого человека свои представления о том, что правильно, а что неправильно; но он прилагает эти представления к жизни в соответствии с той культурой, в которой он вырос и которая научила его этим представлениям. Таким образом, то, что правильно для человека одной культуры, неправильно для человека другой культуры. Даже у людей одной культуры эти представления могут различаться в зависимости от их субкультуры. Люди растут в разных семьях, районах, городах, они принадлежат к разным церквам, посещают разные школы. Каждый из этих факторов оказывает влияние на формирование сознания человека. Поэтому нет ничего удивительного в том, что христиане расходятся во мнениях о том, что правильно, а что нет.

 

Ввиду всех этих различий и расхождений, очень важно, чтобы у всех христиан было какое-то общее руководство для поведения. Христиане ни в коем случае не должны навязывать друг другу СВОИ представления о нормах поведения. Для того чтобы люди прислушались к такому руководству, нужно, чтобы оно исходило из более авторитетного источника. Каждый истинный христианин считает богодухновенное Писание высшим авторитетом в вопросах веры и жизни. Поэтому будет естественным обратиться за подобным руководством к Писанию. Бог дал христианам указания, касающиеся нравственного и бытового поведения. Наша цель – проанализировать, что говорит об этом Новый Завет, и каким образом это руководство можно применить в нашей жизни.

 

Если бы во всей вселенной существовал только один человек, такое руководство было бы не нужно, кроме одного пункта: человек не должен оскорблять самого себя. Но дело в том, что на земле множество людей. Наши дела и мысли неизбежно влияют, по крайней мере, на одного человека, но чаще – на многих людей. Даже если человек замурует себя в бронированной камере и полностью изолируется от общества других людей, он все равно будет влиять своими делами и мыслями на другое существо. По крайней мере, его поступки затронут Бога, являющегося вездесущим.

 

Итак, все наши поступки и дела неизбежно влияют на кого-то другого. Поэтому христиане и нуждаются в руководстве, определяющем нормы христианского поведения.

 

  

Не оскорблять святости Бога

Богу известна каждая мысль и каждый поступок всех без исключения христиан. Поэтому христиане не должны допускать мыслей и поступков, оскорбляющих святость Бога. В Священном Писании мы находим присущие Богу четко выраженные безусловные нравственные характеристики, дающие ясное представление о Его святости. Природа Бога не меняется, поэтому не меняются и нравственные нормы, характеризующие ее. Эти нормы обязательны для всех людей, всех культур, всех времен. Человек не имел и не имеет права решать, соблюдать ему эти нравственные установления или нет. Он обязан соблюдать их, независимо от своих желаний.

 

Эти нравственные нормы, открытые Богом в Писании, определяют, какое поведение, с Его точки зрения, является для человека неправильным. Например, с точки зрения Бога: недопустимой является половая безнравственность, будь то внебрачные связи, прелюбодеяние или гомосексуализм (1 Кор. 6:9); нельзя воровать (1 Кор. 6:10; Еф. 4:28); нельзя лгать (Еф. 4:25); нельзя убивать (Отк. 21:8; 22:15); нельзя заниматься спиритизмом (Отк. 21:8; 22:15); недопустимо идолопоклонничество (1 Кор. 6:9); нельзя быть жадным (1 Кор. 6:10); нельзя бунтовать против установленной Богом власти (Еф. 6:1; Рим. 13:1-7); нельзя издеваться над человеческим телом и душой и отдавать их во власть алкоголя, наркотиков (Еф. 5:18: 1 Кор. 6:10, 19, 20); нельзя употреблять грязные слова и выражения (Еф. 4:29).

 

Эти Божьи нравственные установления относятся не только к делам и поступкам христиан, но и к их мыслям и чувствам. Об этом говорил Христос в Нагорной проповеди: гневающийся на другого человека совершает убийство в сердце своем; человек, смотрящий на женщину с вожделением, прелюбодействует в сердце своем (Матф. 5:21-28). То есть, Бог запрещает дурные помыслы и желания. Поэтому необычайно важно, чтобы христианин контролировал не только свои поступки, но и мысли (Фил. 4:8). Но для этого он должен также тщательно контролировать то, что он видит, читает или слушает. Иов говорит, что он «положил завет своим глазам, чтобы не помышлять о девице», потому что знал, что «сердце следует за глазами» (Иов. 31:1, 7); Иоанн, говоря о «похоти очей», подразумевает похоть, порожденную тем, что человек видит (1 Иоан. 2:16). Поэтому христианам не следует читать, видеть или слышать вещи безнравственные, соблазнительные, не следует даже и говорить о безнравственных делах окружающих их язычников (Еф. 5:12). Мысли христиан должны носить возвышенный, духовный характер (Кол. 3:2).

 

В свете всего сказанного совершенно очевидно, что нормы поведения современного общества противоречат нравственным установлениям Бога. Христианам следует воспринимать это противоречие как неизбежную принадлежность повседневного существования, ибо современной культурой управляет дьявол, враг Бога (2 Кор. 4:4). С момента падения человека дьявол старался внедрить в культуру вещи, полностью противоречащие нравственным установлениям Бога. Все мы растем и живем в сфере культуры, подчиненной дьяволу. Эта культура определяет наше сознание, понимание того, что хорошо и что плохо; под ее влиянием человек начинает считать правильным то, что Бог считает ошибочным. В результате этого человеческое сознание может становиться неверным указателем того, что хорошо и что плохо.

 

Когда человек становится христианином, он не переключается автоматически на нормы поведения, совпадающие с нравственными установлениями Бога. Сознание человека должно постепенно перестроиться. Это болезненный процесс. Но если человек собирается вести себя так, как положено члену Царствия Божьего, он должен привести свои нравственные представления в соответствие с божественными нормами поведения. Христиане не должны поступать, «как поступают прочие народы, по суетности ума своего, будучи помрачены в разуме и отчуждены от жизни Божьей», они должны «обновиться духом ума» (Еф. 4:17-5:17).

 

Обновление ума – это постепенное преобразование человека, приближающее его к грядущему веку божественной праведности. Это восстановление нравственного аспекта божественного образа в человеке. Это восстановление не оставляет христианина пассивным; он должен сам деятельно добиваться духовного преобразования. Христианам не следует перенимать нормы поведения современного века. Они должны следовать Божьим нравственным установлениям. Таким образом, можно сказать, что отношение христиан к современной культуре должно выражаться в неподчинении «веку сему».

 

Бог требует от нас неподчинения современной культуре в тех случаях, когда эти требования противоречат Его нравственным установлениям. В других сферах жизни Он этого не требует. Неподчинение, требуемое Богом, – это отказ подчиниться такому образу жизни, который противоречит божественным нравственным установлениям. Настоящее испытание мужества – это способность не подчиниться нормам поведения собственного ближайшего окружения человека. Именно в таких случаях христианину часто приходится отказываться от традиционных привычек, свойственных кругу его ближайших друзей. Своим неподчинением христианин осуждает неверные нравственные нормы культуры (Еф. 5:1-11).

 

Таким образом, перед каждым христианином стоит выбор: перестроить свое сознание в соответствии с божественными нравственными установлениями или отвергнуть эти установления и продолжать следовать нравственным нормам культуры нашего века. Об этом писал Иаков: «Прелюбодеи и прелюбодейцы! Не знаете ли, что дружба с миром есть вражда против Бога! Итак, кто хочет быть другом миру, тот становится врагом Богу» (Иак. 4:4). Христиане, следующие мирским, а не божественным нормам нравственности, показывают тем самым, что они любят мир больше, чем Бога. Чтобы понять, какие поступки оскорбляют святость Бога, христианин должен особенно внимательно изучать Писание.

 

Нравственные установления Бога – если мы их правильно понимаем – касаются многих сторон нашего повседневного быта. Однако есть такие стороны быта, которых эти установления не касаются. Как должны относиться к этому христиане? Согласно Писанию, в вопросах, не затронутых божественными нравственными установлениями, христианин свободен следовать велениям своей совести (1 Кор. 8:9; 10:29; 2 Кор. 3:17; Гал. 2:4; 5:1).

 

Подобная свобода действий христианина – это дар Божий, за который каждый христианин должен быть благодарен. Но поскольку человеку по природе свойственно извращать божественные дары и злоупотреблять ими, то христиане могут злоупотреблять и этим даром свободы. Например, христианин может решить, что, поскольку он свободен, он может, если ему этого хочется: позволить своим грешным склонностям управлять собой (Гал. 5:13); позволить себе стать рабом каких-то привычек (1 Кор. 6:12); тратить время на безнравственные удовольствия (1 Кор. 10:23); нарушать божественные установления (1 Пет. 2:13-17); позволить себе оскорблять других людей (1 Кор. 8:9). Бог ясно говорит о том, что все эти нарушения недопустимы. Христианской свободой можно пользоваться правильно и неправильно. Бог возлагает ответственность за правильное пользование этой свободой на самого христианина.

 

Но христианин не должен позволять себе стать рабом дарованной ему свободы. Бог, для того чтобы воспрепятствовать злоупотреблению дарованной людям свободы, внес в Священное Писание еще два указания, определяющие нормы поведения христианина. Эти указания касаются так называемых «сомнительных» вопросов – тех самых вопросов, по которым искренние христиане часто расходятся во мнениях. Эти расхождения, как мы уже говорили, определяются тем, что их сознание воспитано различными культурами, а также тем, что Бог четко указал: на эти случаи Его нравственные установления не распространяются.

  

Не оскорбляйте собственную совесть

Согласно Посланию к Римлянам, 14:22-23, в вопросах, не затронутых божественными нравственными установлениями, христианин свободен следовать велениям своей совести. Другими словами, если Писание ничего не говорит на эту тему, христианин должен следовать тому, что подсказывает ему совесть, но если он сомневается в правильности поступка, он не должен его совершать.

 

Христианин не должен совершать поступки, противоречащие его собственной совести, сформировавшейся под влиянием той или иной культуры. Даже если другие христиане побуждают его к этому и указывают на то, что с точки зрения Бога в таком поступке нет ничего дурного, христианин должен прислушиваться к голосу собственной совести.

  

Не оскорбляй совесть другого человека

Если какой-то поступок не запрещается Божьими нравственными установлениями и не осуждается собственной совестью, то свободен ли христианин совершить его? На этот вопрос можно было бы ответить «да», если бы этот христианин был единственным живым существом во вселенной. Но это не так. Поэтому христианин не должен совершать поступков, оскорбляющих совесть других людей (Рим. 14:13-15:13; 1 Кор. 8-10). Писание приводит несколько аргументов, почему христиане, пользуясь своей свободой, не должны оскорблять совесть других людей.

 

Во-первых, подобные действия могут разрушить единство Тела Христова. Как мы видим, Иерусалимский собор оказался перед лицом именно такой ситуации и должен был принять меры, чтобы предотвратить ее (Деян. 15). Христиане должны «искать того, что служит к миру и ко взаимному назиданию» (Рим. 14:19). Христианин должен признавать, что единство и мир Тела Христова важнее, чем его свобода.

 

Во-вторых, сомнительные поступки, совершенные одними христианами, могут побудить других христиан, придерживающихся более строгих правил, согрешить против своей совести. Христиане, привыкшие придерживаться более строгих правил, могут решить, что раз другие христиане поступают так, то можно следовать их примеру. Но, совершив такой поступок, этот христианин начинает испытывать тяжкие муки совести. И Бог возлагает вину за это на первого, менее строго мыслящего христианина, совершившего грех против своего слабого брата и против Христа (Рим. 14:13-23; 1 Кор. 8; 10). Более свободный в своих взглядах христианин должен ограничивать свою свободу ради блага своего слабейшего брата; это благо должно быть для него важнее собственного (Рим. 15:1, 2; 1 Кор. 10:24). Более сильному христианину следует понять, что духовное благополучие слабейшего христианина важнее, чем предоставленная ему возможность в полной мере воспользоваться дарованными ему правами.

 

В-третьих, сомнительные поступки, совершенные христианами, могут помешать людям, нуждающимся в спасении, принять истинное христианство. Об этом писал апостол Павел: «Не подавайте соблазна ни Иудеям, ни Еллинам...» (1 Кор. 10:32). Совершенно очевидно, что под «иудеями и еллинами» Павел подразумевает тех, кто еще не принял спасения. Апостол говорит здесь о необходимости избегать всего, что может оттолкнуть людей от веры и, тем самым, помешать их спасению. У большинства неверующих неправильное представление о том, что такое христианин. Они не понимают того, что христианин – это человек, внутренне изменившийся под влиянием своей веры в Иисуса Христа; им кажется, что христианин – это человек, который должен вести себя как-то по-особому высоконравственно, лучше, чем другие люди. Они часто ожидают от христианина большего, чем ожидает от него Бог. Очень часто необращенные под влиянием даже вполне невинных поступков христиан заявляют: «Если это и есть христианство, то оно мне не нужно».

 

Христианин свободен и независим от людей, но ему следует добровольно сделать себя их рабом, чтобы лучше служить им, чтобы его свидетельство был более успешным (1 Кор. 9:19). Поэтому он должен ограничить свою свободу, чтобы не оскорбить тех, кому он служит (1 Кор. 9:20-22). Спортсмены, готовящиеся к соревнованиям, добровольно накладывают на себя некоторые ограничения, соблюдают режим, чтобы быть в наилучшей форме к началу состязаний. Бывает так, что если они не соблюдают режим, то их вообще исключают из числа участников соревнований. Бизнесмены пользуются этим принципом для того, чтобы завоевать рынок сбыта, приобрести больше покупателей; политики – чтобы получить больше голосов. Музыканты отказываются от многого, чтобы часами упражняться на инструменте и добиться профессионального успеха. Поэтому если люди урезают свою свободу ради временной выгоды, то насколько же сильнее должно быть желание христианина ограничить свою свободу во имя Христа, других людей и вечной, нетленной награды? Христианин должен понять, что успех его христианского свидетельства важнее, чем блага, даруемые ему свободой.

 

  

Почему нужно следовать этим указаниям?

Почему христианин не должен оскорблять святость Бога, свою собственную совесть и совесть других людей? Что побуждает его следовать указаниям Писания о поведении христианина? Ответ на этот вопрос заключается в одном слове: любовь. Если христианин воистину любит Бога, он не будет нарушать Его установлений (Иоан. 14:15; 1 Иоан. 5:3); если он любит себя, он не оскорбит собственную совесть; и если он любит других, он не оскорбит их совесть (Рим. 13:8-10; 14:15; Гал. 5:13-14). Любить – значит ставить благо другого выше своего собственного (1 Иоан. 3:16; Иоан. 15:12-13). Если христианин истинно любит других, он добровольно пожертвует своими правами и свободой, чтобы не оскорблять чужой совести. «Мы, сильные, должны сносить немощи бессильных и не себе угождать: каждый из нас должен угождать ближнему, во благо, к назиданию» (Рим. 15:1-2; 1 Кор. 8:13; 10:24, 33).

 

Противоположность любви – эгоизм, забота о собственном благе, а не о благе других. Если христианин отказывается пожертвовать своей свободой для других или делает неохотно, это признак того, что в душе он эгоист. Он может много говорить о любви, но сам не испытывает ее (1 Иоан. 3:18).

 

Христианин должен понимать, что закон не требует от него отказываться от чего-то ради других. Он жертвует свободой не по закону, а по любви. Если христианам кажется обременительным и трудным ограничивать свою жизнь ради слабейших, их должна утешать и ободрять мысль о том, что так жил Христос. Христос дал пример, которому должны следовать все христиане. Принести в жертву собственное благо ради блага других – это по-христиански; это значит – мыслить, как Христос (Фил. 2:1-8; 1 Кор. 10:32-11:1). Христос пришел для того, чтобы служить людям, а не для того чтобы они служили Ему. Христианам следует поступать так же (Иоан. 13:13-17, 34).