24 лютого відбувся Національний день молитви, який, згідно з постановою Верховної Ради, щорічно відзначатиметься в Україні, починаючи з 2025 року. Цього дня християни різних конфесій обʼєдналися в молитві за мир та Божий захист нашої країни.

Наша семінарія також приєдналася до цієї ініціативи.

Перші два біблійних тексти, що згадуються у звʼязку з цим:

«Якщо… впокоряться люди Мої… і помоляться, і будуть шукати ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!» (2 Хрон. 7:13-14).

«І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій» (Єр. 29:7).           

Перший текст говорить про молитву народу Божого за свій стан – йдеться про смирення перед Богом, покаяння та виправлення свого життя.

Другий текст говорить про молитву за інший народ, за людей, які не знають Бога. Обидва тексти – зі Старого Завіту, обидва тексти – слова обітниці Бога Своєму народові, Ізраїлю.

Проте у цих текстах нам дано позачасовий принцип, дієвий для всіх народів: якщо у важкий час народ упокориться перед Богом, покається і звернеться до Нього за допомогою – Бог помилує і врятує цей народ.

Цей принцип неодноразово спрацьовував у житті Ізраїля, коли народ виконував Божі умови для свого спасіння.

Цей принцип спрацював свого часу в Ніневії. Коли всі жителі цього безбожного міста, на чолі з царем, упокорилися перед Богом, визнали свою гріховність і стали волати до Бога про помилування – побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив (Йон. 3:5-10).

Цей принцип спрацював під час другої світової війни. Коли Велика Британія вступала у війну з фашистською Німеччиною, король Георг (Джордж) VI особисто закликав свій народ покладатися на Бога. У США, зі схвалення президента Рузвельта, під час війни запровадили загальнонаціональне читання Біблії, яке транслювалося по радіо. Тож не дивно, що саме ці народи виявилися найбільшими переможцями в тій війні.

В Україні війна триває вже три роки. Протягом цього часу президент та уряд зверталися за допомогою до багатьох світових лідерів та організацій – але не до Бога. Державні ЗМІ нічого не говорили про Бога та замовчували участь Церкви у підтримці свого народу. У телемарафоні «Єдині новини» і на державному радіо не звучало виконання гімну "Боже великий єдиний, нам Україну храни", не було ні молитов, ні читання Біблії, ні звернень служителів церков.

І ось, нарешті, відбулося. Саме 24 лютого, у день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, відбувся перший національний день молитви.

Це добре. Це важливо: бо Бог обіцяє Свою милість і спасіння народові, який упокорюється перед Ним і молиться про прощення і допомогу.

Ми молимося і дякуємо за Божу охорону, підтримку й допомогу до цього місця.

Ми молимося і прохаємо за всіх військових, за одужання поранених, за звільнення полонених, за постраждалих цивільних, за тих, хто втратили рідних, за відбудову зруйнованих міст та обʼєктів критичної інфраструктури, за вимушено переміщених людей, за звільнення від ворога всіх територій, за відновлення миру, за покаяння наших ворогів, за духовне пробудження та відродження нашої нації.

Ми молимося і віримо, що Господь чує голос Свого народу.