«…щоб відкрилися думки багатьох сердець»

Коли Ісусові батьки принесли Немовля до Храму, праведний Симеон, натхненний Духом Святим, сказав пророчі слова про особистість і майбутню роль Ісуса в житті євреїв і всіх людей. Його пророцтво закінчувалося саме цими словами: «…щоб відкрилися думки багатьох сердець» (Лук. 2:35).

Коли Ісус вийшов на служіння, ці пророчі слова Симеона виповнилися. Саме під час зустрічі з Ісусом відкривалося те, що було на серці у людей. Найбільш явно це видно під час розп'яття Господа та Його смерті.

Коли Ісуса розіп’яли, деякі жінки, разом з Його матір’ю і улюбленим учнем, стояли біля хреста Господа в скорботі, а первосвященники, книжники, натовп і більшість перехожих лихословили Ісуса і насміхалася над Ним. Різні думки про Ісуса, які були на серці в Його учнів і в цих людей, відкриваються нам через їхню різну поведінку біля Ісусового хреста.

Разом з Ісусом розіп’яли двох розбійників, які спочатку також насміхалися над Ним. Один із розбійників потім розкаявся, визнав Ісуса Господом і отримав спасіння, а інший так і залишився у своїх гріхах. Саме ці люди фізично були найближче до Ісуса під час Його розп’яття, і саме смерть Господа відкрила різні думки їх сердець.

Вранці дня розп'яття первосвященники, книжники і старші народу привели Ісуса до Пилата і вимагали від правителя розіп’яти Його. Ввечері цього ж дня Йосип з Ариматеї, людина заможна і поважна, але й добра і праведна, також приходить до Пилата, але вже з проханням віддати йому Ісусове тіло для поховання. У похованні Йосипові допомагає інша поважна людина – фарисей, вчитель і старійшина юдейський – Никодим. Обидва вони були таємними Ісусовими учнями, але смерть Вчителя відкрила їхні серця.

На другий день після розп’яття первосвященники і фарисеї знов ідуть до Пилата – просити про охорону гробу, щоб Ісусові учні не вкрали Його тіла. А жінки, учениці Ісуса, купують пахощі, щоби намастити це тіло. Різними були думки сердець у цих людей про Ісуса, і це виявилося в їхніх різних намірах стосовно Його тіла.

Новина про воскресіння Ісуса також відкриває стан сердець людей: одні радіють і поспішають усім сповістити про це, а інші – підкуповують воїнів і розповсюджують неправду про те, що учні викрали тіло свого Вчителя. У цьому також нам відкрилися різні думки сердець цих людей.

Усі ці люди, про яких ми читаємо в Біблії у зв’язку зі смертю Господа, мали різне розуміння того, Хто Він є. Ніхто з цих людей не розумів цього до кінця, ніхто не думав у той час про Його воскресіння. Але їхня поведінка відкриває нам стан і думки їхніх сердець.

З часу смерті і воскресіння Ісуса Христа минуло майже дві тисячі років. Але як це було тоді, так воно відбувається і зараз – саме ставлення людини до звістки про смерть і воскресіння Ісуса відкриває думки її серця.

Як передрікав про це праведний Симеон: «…і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець» (Лук. 2:35).