6-8 лютого в Ірпінській біблійній семінарії пройшла Всеукраїнська конференція перекладачів жестової мови «Посвята глухим». Ініціювала проведення конференції декан факультету «Служіння глухим» Світлана Баклицька. Останній раз подібна конференція для перекладачів жестової мови в Україні проводилася 10 років тому.

У конференції взяли участь біля 50 перекладачів із Києва та області, Дніпра, Одеси,  Житомира та області, Запоріжжя, Закарпаття, Львова та області, Полтави, Мелітополя, Тернополя, Хмельницького, Чернігова та області, Чернівців та області, Умані, Шостки. Усі вони звершують служіння перекладачів для глухих у церквах ЄХБ і мають досвід від 2-х років до 28 років. Кожен із учасників конференції прийшов до цього служіння різним шляхом. Хтось народився в сімʼї глухих батьків і став перекладачем, хтось просто зацікавився вивченням жестів і згодом долучився до служіння, хтось через глухих прийшов до Христа і потім став перекладачем. Окрім перекладу в церкві, ці брати та сестри допомагають глухим з перекладом у різних установах, ведуть домашні групи або групи з вивчення Біблії, відвідують школи-інтернати для глухих, задіяні в табірному служінні для глухих.

Спікерами конференції були досвідчені викладачі й перекладачі жестової мови глухих, а також чуючі й глухі служителі з багаторічним досвідом роботи серед глухих.

        

Довідкова інформація до розповіді про конференцію:

Порушенням слуху страждає кожна девʼята людина.

За даними ВООЗ у світі близько 400 мільйонів людей мають проблеми зі слухом. Часткова або повна втрата слуху може бути результатом вроджених вад, травм чи хвороб.

Викладання жестової мови в Україні було започатковане у XIX столітті. Тоді поступово були відкриті школи для глухих на Волині, у Львові та Одесі.

За радянського періоду розвиток методів навчання української ЖМ значно сповільнився, оскільки її використання було заборонено в освітніх системах СРСР.

До 2006 року більшість шкіл наголошувала на тому, що жестова мова – це, власне, не мова, тому глухі мають оволодівати усною мовою (тобто втіленою у звук) та послуговуватися калькуючою жестовою мовою (КЖМ). Проте КЖМ не є справжньою жестовою мовою, насправді це жести, «накладені» на граматику української чи російської мови, які під час перекладу у всіх випадках супроводжуються чіткою артикуляцією кожного звуку. За цією методикою десятиліттями навчали глухих у школа-інтернатах, так навчали сурдопедагогів і перекладачів у вишах.

Лише останнім часом здійснюється активний розвиток і поширення української жестової мови (УЖМ) на рівні держави. Адже доведено, що глухі погано розуміють КЖМ, а отже, й рівень засвоєння почутої інформації у них дуже низький.

Під час відкриття учасників конференції привітав ректор ІБС Микола РОМАНЮК. Він подякував усім присутнім за їхню посвяту у служінні і на підставі тексту Марка 10:28-31 закликав учасників конференції не втрачати вірності в цьому служінні, завжди памʼятати, що воно має звершуватися в першу чергу для Господа і заради Євангелії і що кожного вірного служителя очікує Ісусова нагорода.

Потім зі словом натхнення й заохочення до учасників конференції звернувся спікер Вячеслав СТАНІСЛАВОВ, пастор глухих церкви «Дім Євангелія» міста Хмельницького. У своїй темі «Служіння глухим: посвята і відданість» він висловив кілька важливих думок щодо служіння взагалі і служіння глухим зокрема.

Спочатку Станіслав говорив про посвяту. «Будь-яке служіння Богові залежить від нашої особистої посвяти й розуміння, кому ми служимо і хто ми. Слово Боже закликає нас віддати свої тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу нашу (Рим. 12:1). Так, кожен із вас свого часу вирішив віддати себе служінню глухим. Бог бажає, щоб ці люди почули Звістку спасіння й пізнали Ісуса: «Того дня глухі почують слова з книги!» (Іс. 29:18). Тож ви можете залишити слід в історії, якщо прислухаєтеся до Божого заклику і станете частиною цієї великої Божої місії – служити глухим».

Далі Вячеслав підкреслив важливість служіння перекладачів для самих глухих та церкви. «Ми дуже потрібні глухим. Ми є їхніми «вухами», і маємо докладати всіх зусиль, щоб глухі розуміли все, що ми їм перекладаємо, як ніби вони це самі чують. Також від перекладачів залежить, як звершується служіння серед глухих у наших церквах. Тут важливе все: ваша особиста посвята, здібності, характер, відповідальність. Чому часто не видно позитивних результатів у служінні? Тому що перекладачі чи служителі не постійні в ньому, не присвятили себе служінню повністю, воно не стало їхнім особистим болем, місією та цінністю», – сказав Вячеслав.

Окрему лекцію брат Вячеслав присвятив питанням комунікації глухих, перекладачів і братерської ради.

Щоб служіння з глухими розвивалося в помісній церкві успішно, необхідна хороша комунікація зі служителями. І тут перекладач є очевидним містком. Важливо, щоб перекладачі мали добру репутацію, вносили порозуміння між глухими й братерською радою, вчасно висвітлювали проблеми в служінні, завжди були готовими дати звіт перед керівництвом церкви.

Протягом трьох днів конференції було розглянуто й обговорено багато важливих питань, повʼязаних зі служінням перекладачів жестової мови в церквах.

Найперше, метою організаторів конференції було бажання донести до свідомості перекладачів концепцію про важливість перекладу богослужінь саме українською жестовою мовою глухих, тому що, на жаль, у наших помісних церквах здебільшого досі при перекладі для глухих використовується калькуюча жестова мова, а часто ще й російська. Саме висвітленню цієї теми присвятила кілька лекцій декан факультету «Сдужіння глухим» Світлана БАКЛИЦЬКА.

Світлана розповіла про історичний розвиток жестової мови в навчанні глухих, про школи та методи навчання глухих у різні періоди, про те, як більшістю некомпетентних освітян жестова мова була заборонена в освітньому процесі по всьому світові протягом 100 років, що негативно вплинуло на глухих, на їхнє навчання, спілкування і самореалізацію. Світлана підкреслила, як важливо бути досвідченим, компетентним і посвяченим у служінні глухим, щоб не нашкодити і не зіпсувати справу. «Дуже важливо, щоб перекладач жестової мови постійно зростав в опануванні мови та вивчав і розумів світ глухих», – сказала вона.

Окремо Світлана звернула увагу на питання коректної термінології. Вона пояснила, яких слів потрібно уникати, щоб не ображати ними глухих людей: «Наприклад, такі слова, як глухонімий, нечуючий, інвалід, людина з вадами, людина з особливими потребами, мова жестів – є некоректними. Тактовно говорити: глухий, напівглухий, особа з інвалідністю, жестова мова тощо. Як християнські перекладачі ЖМ, ми маємо знати, як говорити правильно та своїм прикладом вчити інших. Перекладачі жестової мови не мають бути осторонь від жодних змін, що відбуваються у світі глухих».

Особливе зацікавлення слухачів викликала тема «Різниця між калькованим жестовим мовленням (КЖм) і жестовою мовою (ЖМ)». Наразі це дуже насущне питання для перекладачів, адже багато хто навчений калькованого перекладу і користується ним у служінні з глухими. На практичних прикладах було розглянуто, у чому полягає різниця в побудові речень КЖм і ЖМ та які є неспівпадіння мовних одиниць у КЖм і ЖМ.

Не залишилася без уваги тема дерусифікації української жестової мови. Тут важливо памʼятати, що історично в нашій країні склалося так, що основа української жестової мови походить від радянської жестової мови. Тому разом з учасниками конференції Світлана Баклицька розібрала приклади жестів, де є невідповідність між конфігураціями жестових одиниць з українськими словами, зате при цьому спостерігається чітка привʼязка до російських слів. «Саме такі жестові одиниці й підлягають дерусифікації», – наголосила Світлана.

Основні принципи дерусифікації наступні: відповідність правилам УЖМ; відсутність прив’язки до конфігурації літери, з якої починається слово в словесній мові; пошук і заміна наявних застарілих жестових одиниць.

«Важливо, щоб кожен перекладач глибоко усвідомив необхідність дерусифікації ЖМ і прийняв рішення про зміни. Зміни потрібно починати з себе і бути прикладом для інших перекладачів і глухих. Коли ж рішення зроблене, то й змінюватися дуже легко», – сказала Світлана Баклицька.

Кілька важливих лекцій під час конференції було приділено граматичній будові ЖМ, розборові широковживаних біблійних текстів та перекладові пісень жестовою мовою. Ці теми розкривала досвідчена перекладачка жестової мови Марина СТРАЛКІВСЬКА, член церкви для глухих «Жест Євангелії» м. Києва.

«Глухі люди мають свою повноцінну мову, граматика якої відрізняється від словесних мов. Тому перекладачам необхідно вчити саме жестову мову», – наголосила Марина. Жестова мова має свої правила відтворювання жестових одиниць, як, наприклад: показ роду, однини та множини; показ часу дієслів; показ прикметників; показ порівнянь; показ найвищого ступеня прикметників тощо.

«Вивчення жестової мови можливе тільки через постійне спілкування з носіями жестової мови», – радила Марина.

Щодо перекладу біблійних текстів ЖМ, то дуже важливо, щоб  усі перекладачі в усіх регіонах України перекладали більш-менш однаково. Адже коли чуючі читають Біблію, то в кожній церкві читають однакові слова, так само має бути і з перекладом цих текстів жестовою мовою.

Марина Стралківська порадила перекладачам кілька корисних відеоматеріалів, де жестовою мовою перекладено широковідомі біблійні тексти. Завдяки цим матеріалам можна і досліджувати Слово Боже, і поповнити жестовий запас.

Також Марина присвятила цілу лекцію перекладу пісень жестовою мовою. Пісня є супутником життя всіх чуючих, особливо християн. У напівглухих людей подібна ситуація. А ось глухим цей спів чужий, бо вони не чують мелодії, не розуміють змісту пісні. І в цій царині перекладач має велику відповідальність. Він мусить навчитися так перекладати пісні, щоб глуха людина побачила й відчула, наскільки красиво їх виконує співак або хор.

Учасники конференції розглянули цілу низку правил перекладу пісень і співу жестами без музики.

 

Брат Володимир КЕЛЕЦЕ, диякон Першої баптистської церкви м. Ужгорода, говорив на тему «Виклики та труднощі в служінні перекладачів та шляхи їх подолання».

Володимир розповів, з якими проблемами стикаються перекладачі у своєму служінні. Зазвичай це можуть бути такі моменти, як: глухі не розуміють перекладача; глухі ображають перекладача; відсутність нормальної комунікації між глухими і перекладачами через низький рівень володіння жестовою мовою; поява нових жестів і небажання перекладачів їх вивчати; нерозуміння з боку чуючих членів церкви; складність зворотного перекладу; конкуренція між перекладачами тощо. А потім Володимир дав учасникам конференції хороші практичні поради як із власного досвіду, так і з досвіду досвідчених перекладачів і служителів.

Окремо варто сказати про лекції, які приготували для учасників конференції глухі спікери.

Тетяна ЧУЧА, випускниця та викладачка ІБС, відповідальна за жіноче служіння серед глухих у м. Львові, розповіла про особливості розвитку глухої людини від народження до зрілості, про світосприйняття глухих людей, про їх спосіб поведінки та мислення, про їхнє ставлення до перекладачів, а також торкнулася питань тактовності у взаєминах.

 

Олег СТРАЛКІВСЬКИЙ, пастор церкви для глухих «Жест Євангелії» з м. Києва, ознайомив учасників зі структурою та напрямами служіння глухих ЄХБ в Україні та розповів про роботу над перекладом Біблії ЖМ.

 

Ростислав ЧАРНОВСЬКИЙ, проповідник церкви «Дім Євангелія» м. Києва, розповів про останні зміни в біблійній і християнській жестовій термінології і порадив перекладачам вживати при перекладі саме сучасні, а не застарілі жести. Ростислав підкреслив, що для отримання сучасної інформації дуже важливо, щоб перекладачі мали постійну комунікацію з глухими. А також він продемонстрував відеоприклади жестовою мовою із застосуванням нових жестових біблійних позначень.

 

На додаток до всього, щовечора учасники конференції збиралися у спільне коло, де відбувалося неформальне спілкування зі спікерами і можна було поставити запитання, зокрема й анонімні, на будь-які теми, а також більш детально торкнутися важливих моментів, повʼязаних зі служінням глухим. Також під час таких вечірніх спілкувань проводилися змагання, де команди демонстрували професійність у перекладі текстів та володінні знаннями жестових одиниць.

 

Після завершення конференції було дуже багато позитивних відгуків від її учасників. Для одних це була довгоочікувана відповідь на молитви, для інших розуміння й усвідомлення важливості служіння та своєї посвяти; хтось отримав нові знання, мотивацію і підбадьорення, а хтось усвідомив важливість особистого професійного зростання, заглиблення у вивчення жестової мови і побачив потребу у власних змінах.

Лєра: «Дякую за конференцію. Все було добре продумано й організовано».

Анастасія: «Я їхала отримати підбадьорення. Тут я зрозуміла, що мій переклад має бути більш зрозумілим для глухих. Я повертаюся з планом дій для себе».

Оксана: «Інформацією про конференцію зі мною поділився друг-перекладач із Америки, і я приїхала. Дякую за корисний час навчання!»

Анна: «Дуже давно мріяла про участь у конференції для перекладачів. І ось мрія збулася! Дякую всім організаторам Ірпінської семінарії за натхнення, за нові знання, за мотивацію до служіння, за духовну підтримку».

Ніна: «Вперше на такій зустрічі. Тут я отримала натхнення, у моєму серці запалав вогонь до праці на Божій ниві. Сподіваюся працювати для подальшого поширення Євангелії».

Світлана: «Я дитина глухих батьків. Для мене була дуже важливою інформація про УЖМ та про її граматику. Це допомогло мені систематизувати свої знання».

Альона: «Ця конференція розширила моє бачення світу глухих. Особливо приємно було мати глухих спікерів, які якнайкраще розуміють важливість зростання перекладачів української ЖМ для якісного служіння. Також велика подяка за поради в перекладі сучасного християнського контенту».

      Підводячи підсумки конференції, ми впевнилися, що такі заходи мають стати регулярними; побачили важливість створення курсів підвищення кваліфікації для християнських перекладачів; також визначили, які міста та області України ще не охоплені служінням з глухими і де нам слід рекламувати навчання перекладу ЖМ.