Розповідає відповідальний пастор церкви Благодаті Божої, наш випускник Віталій Чернозуб.

Дуже часто під час війни доводиться чути у свою адресу подібні слова: «Ми вами пишаємось; ви молодці; ви герої». Проте кожного разу усвідомлюєш, що ми звичайні люди, а все, що ми робимо від першого дня війни в Миколаєві, це ті речі, які повинні виконувати віруючі люди. Єдине, що варто відзначити, – нами керує наш Господь. Він надає нашим братам та сестрам фізичних та духовних сил протягом всього цього часу робити Божу справу.

А ще війна виявилася справжнім випробовуванням нашої віри. Війна, яку ми проходимо разом, допомагає бачити, хто дійсно готовий віддано служити Господу, з ким варто буде йти далі.

Сьогодні наша церква Благодаті Божої продовжує звершувати служіння людям, які потребують допомоги. Наш принцип: спочатку розповісти людям про Божу любов, про нашого Господа Ісуса Христа, Який і сьогодні спасає від гріхів. Ми намагаємося робити все можливе, і, слава Богові, наша церква має для цього необхідні ресурси, щоб люди, які приходять в Дім молитви за допомогою, спочатку почули найголовніше: є Господь, Який любить їх і може надати їм найдорожчу допомогу в житті – спасіння. Лише після цього ми роздаємо всім і продуктову допомогу. 

Наша церква також допомагає й тим людям (особливо інвалідам та стареньким), що проживають у звільнених від окупації містах і селах, прилеглих до Миколаєва.

Аналізуючи час, відколи йде війна, ми бачимо, що минулий рік став для нашої церкви роком благовістя. Так, кожної неділі до нас на служіння приходять понад 600 людей (бувало й 800). Щоб охопити усіх, ми робимо два служіння, у два потоки. Служіння переважно мають євангелізаційний характер, адже 95 % - це невіруючі слухачі.

За час війни ми хрестили вже п'ятьох людей, а зараз ще вісім записалися на підготовку до хрещення, яке ми плануємо провести влітку. Всі ці новонавернені почали ходити до нашої церкви під час війни.

Окрім цього, дуже багато різних людей сьогодні свідчать, що вони тепер ходять до церкви вже переважно не за продуктовою допомогою, а саме на богослужіння. Вони мають бажання почути Слово Боже, християнський спів, разом із віруючими помолитися за перемогу, тому що розуміють, що перемога нашої країни залежить від Господа. Коли чуєш таке, то надихаєшся ще більше служити Богові й проповідувати Христа. 

Звичайно, все, що ми сьогодні робимо, є можливим завдяки молитвам багатьох братів та сестер, як в Україні,  так і за кордоном. Ми вдячні кожному, хто під час війни підтримував і підтримує нашу церкву фінансово, хто допомагає придбавати гуманітарну допомогу, хто з нами співпрацює, зокрема братам та сестрам з Німеччини та США. Ми вдячні кожному, хто допомагає нам робити все можливе, а інколи й неможливе, щоб досягати людей Євангелією і словом, і ділом. 

Ми знову й знову вдячні Богові, що завдяки Йому та іншим віруючим ми, звичайні люди, можемо служити як церква для слави Божої тут, в місті Миколаєві та Миколаївській області. 

"Так само й з вами: коли ви виконали те, що вам було доручено, скажіть собі: „Ми слуги, котрі не заслуговують ніякої подяки. Ми лише виконували свій обов’язок”» (Лук 17:10).

Дорогі семінаристи, моліться, будь ласка, за наших миколаївських братів і сестер, що трудяться в церкві Благодаті Божої. Їх там небагато. Сьогодні на їхніх плечах лежить велике навантаження. Для того щоб у неділю церква могла надати допомогу величезній кількості нужденних, нашим братам та сестрам доводиться багато трудитися серед тижня, часто під обстрілами. Моліться за служителів помісної церкви, щоб Господь давав їм мудрості у слові настанови. Моліться за їхнє здоров’я та Божу охорону.