30 років тому, у вересні 1995 року, відбулися урочисті випуски найперших студентів ІБС –  групи пасторського факультету (1991-1995) та групи християнської освіти (1992-1995).

З нагоди ювілею в семінарії відбулася зустріч випускників першого набору пасторського факультету.

На зустрічі були присутні 16 братів, майже всі з дружинами. Загалом це була четверта їхня зустріч після закінчення семінарії. Наразі найстаршому з братів 73 роки, наймолодшому – 56.

Випускники першого набору – це фактично дві групи: ПФ-1 (заочна форма навчання) і ПФ-2 (денна форма навчання). Перші два роки вони навчалися разом, а далі – кожна група за своєю програмою. Проте протягом усіх 30 років на всі свої зустрічі брати збираються спільно. І ці зустрічі дуже зворушливі, теплі, родинні. Викликає захоплення те, як брати зуміли зберегти на все життя міцну дружбу й щирі стосунки!

Для кожного з братів того набору ПФ наша семінарія була першим духовним навчальним закладом, до того ж довгоочікуваним, тому ІБС ніколи не забудеться й не витісниться з їхньої пам’яті іншими закладами. І зараз, через 30 років, брати свідчать, що саме Ірпінська семінарія, її перший ректор О. Г. Бринза та перші викладачі – досвідчені служителі Я. К. Духонченко, В. Д. Ткачук, В. В. Матвіїв, В. Ф. Гончаров, американські професори Р. Мейхью, Дж. Земек, Дж. Ститзингер та інші – глибоко вплинули на формування їхнього характеру, показали добрий зразок посвяти Богові та надихнули до подальшого служіння.

Усі без винятку випускник першого набору ПФ були й залишаються в служінні. Це пастори церков, керівники місій, працівники християнського радіо, засновники нових церков, біблійних коледжів та семінарій не лише в Україні й за кордоном, це служителі обласних об’єднань церков ЄХБ (зокрема Валерій Антонюк нині є головою ВСЦЄХБ) тощо. Усі ці брати, без перебільшення, є золотим спадком нашої семінарії.

З 30-річним ювілеєм випуску привітав випускників ректор семінарії Микола Романюк. У зв’язку з відрядженням він не міг бути на зустрічі особисто, тому брати влаштували відеозвʼязок і мали добру розмову.

Програму зустрічі модерував колишній староста Олександр Зигаленко. Спочатку брати та сестри вшанували пам’ять тих своїх одногрупників, які вже відійшли у вічність. А далі програма була побудована блоками. Блоки духовних настанов з обговоренням тем вели брати Олександр Чмут, Валерій Антонюк та Яків Бринза. Блоки спілкування та особистих свідчень про життя й служіння вели Володимир Савич, Микола Іващук, Роман Ревак, Іван Кондор, Анатолій Гордєєв.

Під час спілкування брати та їхні дружини згадували найрізноманітніші випадки й ситуації зі студентського життя. Було багато молитов, співу, подяк, щирих жартів. Хоча сплинуло 30 років, спогади про роки навчання у всіх дуже свіжі й виразні.

Перші студенти семінарії навчалися в іншій будівлі, яка нині реконструйована під офіс місії СЄТ в Україні. А за тих часів корпус ІБС більше нагадував звичайний житловий будинок, що майже нічим не відрізнявся від решти будинків по вулиці.

Брати-випускники згадували, як вони під час сесій, після занять, допомагали в роботах по прибудові додаткового приміщення, розвантажували будівельні матеріали, упорядковували територію. Той перший корпус семінарії залишився в пам’яті перших випускників справжнім батьківським домом. І хоча сучасна будівля для них незвична, вона їм небайдужа. Серед випускників першого набору є ті, які підтримували молитовно й матеріально будівництво нинішнього корпусу, хто допомагав у його відновленні після пожежі й руйнувань, спричинених ворожим російським обстрілом у березні 2022 року.

Сьогодні наші шановні випускники першого набору ПФ дякують Господу за минуле і моляться за майбутнє Ірпінської семінарії. Вони щиро радіють тому, як Бог благословляє, розвиває й береже семінарію, наповнює її новими викладачами й студентами.

Фото з архіву: студенти першого набору пасторського факультету (1991 рік)

Фото з архіву: студенти першого набору факультету християнської освіти (1995 рік)

Подяка Богові, що ці перші випускники нашої семінарії стали її подальшою рекламою, зробили вагомий внесок у добру репутацію семінарії в нашому Об’єднанні ЄХБ, а також стали взірцем для всіх наступних студентів.

Дай Боже кожній групі наших студентів мати можливість і бажання ось так зустрітися через 30 років після свого випуску, і дай Боже більше!