Урочистий вхід Ісуса Христа до Єрусалима

Учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них. І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!» (Матв. 21:6-9)

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це» (Лук. 19:41-42).

Свято урочистого входу Ісуса Христа до Єрусалима – це особливе свято.

Воно говорить про славу Ісуса як Царя, Месії і Господа, і, водночас, воно пов’язане з Його скорим приниженням, стражданнями і смертю, за якими буде слава воскресіння.

У тих подіях, які ми згадуємо під час цього свята, – радість і сльози, поклоніння і нерозуміння.
Учні Ісуса, паломники і мешканці Єрусалима радіють і славлять Ісуса, а Сам Господь, приймаючи це поклоніння, плаче.

Люди поклоняються Ісусові як Царю, але не розуміють ні того, Хто Він є, ані того, що чекає їх у майбутньому.

Людство з тих часів не змінилося. Люди і зараз радіють під час християнських свят і поклоняються Ісусу – так, як розуміють. Але більшість із них насправді не знає, Хто є Ісус, і не розуміє, чому і для чого Він іде в Єрусалим. Більшість із сучасних людей, які сьогодні в натовпі поклонників Ісуса, коли постають перед вибором, знов і знов обирають Варавву. І зовсім мало тих, хто думає про Божий гнів і Божий суд, що чекають все людство і їх особисто в майбутньому.

Брати та сестри у Христі Ісусі, всі спасенні смертю і воскресінням благословенного Царя, Який прийшов в ім’я Господнє! Ми маємо бути серед тих, хто славить Господа і вклоняється Йому – бо Він гідний цього. Ми маємо також бути з Ісусом і, разом із Ним, плакати за цей світ, за всіх людей, які досі не розуміють, що потрібно для їхнього миру і спасіння.